Які силовики лякають Гройсмана?

Володимир Борисович Гройсман, незважаючи на нескінченні особисті помилки та соціологічний хаос із рейтингами майбутніх Пап, не полишає надії перетворитися на великого гравця. Але його проблема в тому, що він так і не навчився виділяти головне серед рутинного. І тому, навіть отримуючи шанс, він його «вбиває» традиційними для себе беззмістовними pr-картинками…

Здавалося б, епічний провал заклятого «друга» Коболєва, який уже цинічно перевів у кеш собі в кишеню частину премії, отриманої, по суті, за ніщо, оскільки Стокгольмський арбітраж призупинив усі грошово обтяжливі дії щодо Газпрому, мав перетворити Гройсмана на несамовитого яструба. Але ні. Він продовжує повідомляти нам дитячі новини…

Саме тому непоміченою залишилася і його вельми гучна заява про… боротьбу якихось анонімних силовиків проти Кабміну. Пряма мова Гройсмана вразила своєю відвертістю і двозначністю: «Я просив би, щоб мене персонально почули сьогодні. Усі ті, хто “кришує” нелегальний бізнес, усі ті, хто кришує нелегальну контрабанду. Я підкреслюю, що вони носять сьогодні погони та є чинними працівниками правоохоронної системи».

Скажу так, це зовсім нетипово для нинішньої владної конфігурації, де є кілька потужних силових груп, щільно вбудованих у політико-фінансові клани, що забезпечують певний внутрішньосистемний статус-кво.

Гройсман, до речі, й сам перебуває нині під охороною однієї з таких груп. Отже, його натяк більш ніж прозорий і адресований винятково про/президентським СБУ та прокуратурі…

І вже зовсім відверто пролунав його пасаж про можливі провокації: «Я знаю, що ви обговорюєте мої слова, мою позицію з цього приводу і мою непохитність. Я знаю, що ви готуєте провокації проти прем’єр-міністра, уряду та міністрів».

Між іншим, складно не помітити його непересічну акцентуацію займенника «я». Це ознака величезних амбіцій… По суті ж це якщо і не пряме оголошення нової «печерської війни», то щось дуже близьке до цього. І це ретельно продумано вузькою групою змовників. Інакше нам доведеться визнати, що СБУ «ефективними» провокаціями дуже налякала Гройсмана і партнерів…

Так чи інакше, дозволю кілька попередніх висновків. Група Яценюка побоюється різкого посилення силової компоненти в президентській команді напередодні виборчої кампанії, тому намагається не допустити зниження власних переговорних можливостей.

Попутно з Гройсмана намагаються зробити реального фронтмена групи, посадивши його в нішу… такого собі «сильного дивака». В ту саму нішу, яку неодноразово хотів зайняти сам Яценюк зі своєю карикатурною «чеченською неголеністю». І яку реально міг би зайняти Аваков, якби він був трохи більш популярний та ефективний… Утім, у всякому разі хлопці як мінімум заявили, що категорично не хочуть чужої силової монополії.

Михайло Подоляк, політтехнолог