Важко бути богом

“…дорогами і стежками, поїдені комарами, зі збитими в кров ногами, вкриті потом і пилом, змучені, перелякані, вбиті відчаєм, але тверді як сталь в своєму єдиному переконанні, біжать, йдуть, бредуть, обходячи застави, сотні нещасних, оголошених поза законом за те, що вони вміють і хочуть лікувати і вчити свій виснажений хворобами і заклякший в невігластві народ, за те, що вони, подібно богам, створюють з глини і каменю другу природу для прикраси життя не знаючого краси народу; за те, що вони проникають в таємниці природи, сподіваючись поставити ці таємниці на службу своєму невмілому, заляканому старовинною чортівнею народу …”

Важко бути богом. Останнім часом часто повертаюся до творчості братів Стругацьких. Ідея служіння людству, ідеологія прогресорства, що досягла досконалості в їхніх творах, і одночасно потерпіла крах, яскраво демонструє всю марність потуг змінити наше середньовічне, феодальне, по своїй суті, суспільство, зробити гігантський, фантастичний стрибок з заскорузлого кріпосного минулого у вільне духом майбутнє. Це неможливо, скільки б Майданів ми не провели. Тому що маленькі, убогі чоловічки, виховані в рабстві, що ввібрали догми рабства, в майбутнє не хочуть, не можуть, не вміють там бути вільними людьми.

Їм не потрібно майбутнє. Їм треба точно знати сьогодні, що телевізор завжди говорить правду, що чужий олігарх – ворог, а свій рабовласник – друг, що жити добре – це значить влаштуватися на роботу в Польщі або Москві, що тільки Захід їм сірим і убогим допоможе, а самі вони – ніхто. Пил на сторінках історії… Допомогти їм дійсно ніяк не можна.

Адже найбільша мрія маленького раба – зайняти місце свого великого пана.

І все-таки ми йдемо, бредемо, обходячи застави, втрачаючи сили в нескінченних сутичках з вбогими духом рабами, фанатично віруючими в своїх місцевих феодальних богів… Хоч скільки йди – дійти неможливо. Хоч скільки бийся – перемогти не можна. Але і здатися – теж немислимо. Тому що здатися означає перестати мислити, означає перетворитися в таких же божевільних рабів.

“Розумні нам не потрібні. Потрібні вірні”.

/Аркадій і Борис Стругацькі, “Важко бути богом”/

Юрій Касьянов, волонтер