Жлобівник

Іноді я явно недооцінюю цих суперталановитих хлопців. Все, за що вони беруться, незмінно перетворюється на феєричну ганьбу і сором. Потрібно мати дуже круті і специфічні навички, щоб відмінно брендоване спортивне свято так запросто перетворити в нестерпний парад жлобських понтів і образливої тупості… Фінал футбольної Ліги чемпіонів. Здавалося б, робіть круту візитку столиці. Продавайте «зручне місто». Збирайте купу дармових репутаційних балів по всьому світу. Подія-то швидкоплинна.

Затишні дешеві отельчики з хорошими сніданками. Зручна столична інфраструктура – для всіх зручна. Об’ємні статті в європейських спортивних медіа про фінал в Києві з інтерв’юшками наших зірок. Турніри аматорські по всьому Києву з футветеранами в головних ролях. Забавні борди по місту розвісили б. Коротше, святкове щось потрібно було влаштувати. Але тільки не номенклатурно-пафосне і жлобське…

Але ж ні! Ми сьогоднішні так не можемо. Нам потрібен треш. Відверто шокували потенційних сокер-туристів готельними цінами… Традиційно пофігістично перетворили Київ на тотальну дорожню пробку – «бо всі повинні відчути на своїй дупі і на своїх нервах свято футболу!».

Логістика? Ні, не чули. Давайте ще раз проголосуємо за «зірку боксу» в якості ефективного мера-логіста.

І наочно продемонстрували першорядне жлобство Павелко (глава ФФУ), який влаштував запійні постановочні фотосесії з Кубком. Ні, не серед дітей і спортсменів. Але тільки серед – знову ж – номенклатурних жлобів і наглядаючих за ними злодюг… Все це, безсумнівно, увійде в аннали спортивної індустрії. І Україна – як адекватна країна – точно набралася плюсів собі в кармочку (іронія). Треба б ще почитати наростаючу журналістську жалобу в західноєвропейських ЗМІ про те, що фінал в Україні… Втім, не сумніваюся, що все це ми перекриємо парочкою пафосних інтерв’ю наших vip-ів і проставимо переможну галочку в таблиці «успіхів в інформвійні».

До речі, про інформаційні війни. Так, зараз це невід’ємний атрибут сучасного світу. Але все-таки в даному випадку мова йде про інше.

Не можна робити огидні речі і думати, що всі будуть плескати в долоні.

Не можна постійно давати ублюдочні інфоприводи і дивуватися потім, чому світові газети пишуть про нас погано… Отже, що в фіналі? Замість профітів тільки мінуси. Для внутрішнього ринку – роздратування. Для зовнішнього – здивування, що межує з огидою. Для професійного співтовариства – Павелко, який принижує Кубок…

И це не все. Вже після проведення в кінці травня двох фіналів ми обов’язково з’ясуємо, що хтось зкрисів вагому частину бюджетних грошей, спрямованих на організаційку. Традиція адже. Звідки ж все-таки взялися всі ці хлопці з настільки явними мітками жлобів? Хто зробив їх «зірками», що визначають правила нашого життя? Чому через них навколишній світ безжалісно відправляє нас… в бан?

Михайло Подоляк, політтехнолог