Припадок насильства
Вірю я, прийде пора –
Сили підлості і злоби
Подолає дух добра.
Б. Пастернак
Коли ми говоримо: «несправедливість» – завжди є виконавці цієї несправедливості.
Ось про це несправедливе звинувачення кримських татар у період Другої світової війни, як буржуазних націоналістів з яких гітлерівці вербували старост і поліцейських, сказано вульгарно і просто невірно.
Що ж стосується «відновлення буржуазних порядків», то цим займалися міські управи, очолювані бургомістрами. Бургомістром Сімферополя був Севастьянов, Севастополя – Супрягін, Керчі – Токарев, Феодосії – Андрушівський, Ялти – Мальцев, Джанкоя – Польський, Євпаторії – Єпіфанов. Поліцмейстерами в цих містах також були не татари. Цей список показує, в чиїх руках була в той час влада в Криму.
Ми не чули, щоб десь говорили про партизанів – кримських татар. Можливо, кримсько-татарський народ дійсно весь представляв собою зрадників, прислужників фашизму? Звернімося до фактів. Книгу «Партизанський рух в Криму 1941-1944 рр.» опублікувала в Сімферополі в 1959 році Е.Н. Шамко. Сама колишня партизанка, вона двічі називає ім’я одного з керівників партизанського руху, Секретаря підпільного кримського обкому партії, татарина Р.Р. Мустафаєва. Про активну участь кримських татар у партизанському русі свідчать і видання воєнних років. Наприклад, в книзі «Крим», випущеній в 1943 році політичним Управлінням Чорноморського флоту, сказано: «Переважна більшість кримсько-татарського народу пручається німецьким загарбникам».
Багато тисяч кримських татар воювали проти фашистів – як на фронтах, так і в тилу ворога. У їх числі двічі Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан, Герой Радянського Союзу – А. Решид, С. Сейтвелієв, Т. Абдуль, У. Абдураманов, генерал Ісмаїл Болат, командири і комісари партизанських загонів А. Аедінов, С. Менаджаев, М . Мамутов, Н. Біляков та багато-багато інших. В одному тільки південному з’єднанні партизанських загонів Криму, що складався з 2300 осіб, третю частину складали кримські татари. Такі факти. А хто про них знає? Все це замовчувалося.
Указом Президії Верховної Ради СРСР у вересні 1967 року кримські татари повністю реабілітовані.
З них зняли ганебне клеймо, несправедливе звинувачення в порушенні соціалістичної законності.
У роки окупації з Криму до Німеччини були забрані тисячі працездатних кримських татар, а частина кримськотатарського населення була винищена гітлерівськими загарбниками. За вчинений опір або допомогу партизанам окупантами були знесені з лиця землі десятки татарських сіл, а тисячі кримських татар страчені.
Ганьбою для країни стала депортація кримських татар. Точну цифру назвати складно. В одних джерелах називають 188 тисяч кримських татар, в інших – ще більше. Це було зроблено більшовиками за вказівкою Сталіна, який знищив мільйони і мільйони ні в чому не винних радянських людей, в тому числі і кримських татар.
18 травня 1944 року за постановою ДКО 188 тисяч кримських татар було депортовано.
Це дорослі, діти до 16 років, жінки, чоловіки, включаючи людей похилого віку, інвалідів. Сталін безжально з маніакальною усмішкою розпоряджався майбутнім мільйонів своїх співгромадян.
Наведу приклад і зміст одного документа, де Сталіну, Молотову, Берії, Малєнкову повідомляється про хід реалізації прийнятих раніше Сталіним рішень. МВС повідомляє, що станом на 01 січня 1950 року на обліку перебуває 2 572 829 депортованих виселенців і спецпереселенців, разом з членами сімей. У Казахстані 894 432 особи, решта порівну розподілені в Середній Азії, на Уралі і в Сибіру.
У 1949 році 1 932 виселенців засуджені Особливою Нарадою за втечі з місць розміщення на 20 років каторги кожен. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради від 26 листопада 1948 року всі ці люди розселені в місцях поселення «навічно». Розселені навічно…
Ця тенденція вловлюється і в сьогоднішньому Криму, захопленому російськими окупантами. Яка фатальна приреченість! І гасла про демократію, свободу, справедливість.
Цю справедливу жорстокість приніс в ХХ і ХХІ століття не народ, а «вождизм», «цезаризм».
Коли на суд безмовно тихих дум
Встають далеких споминів тумани, –
Приходить знов давно заснулий сум,
І серце рве, і ятрить давні рани.
Тоді оплачений рахунок горя
Я з гострим болем відкриваю знов
І знов плачу за дружбу і любов,
За все, вже відшкодоване учора.
Коли читаєш ці шекспірівські рядки з його сонетів, здається, що це про долю багатьох людей, яких обпекло злочинне беззаконня Сталіна.
Журналіст Павло Іллюша
08.05.2018 року