Пастка для України

Читать на русском
Пастка для України Пастка для України

Дві новини одним рядком задля розуміння. Перша – зарплати в Чехії становлять 30% від зарплат у Німеччині. Поруч країни, але така от різниця. Що роблять чехи, здогадатися неважко – намагаються знайти роботу в ФРН. Друга новина – Чехія збільшує квоту для трудових мігрантів з України. Бо хтось повинен платити податки, пенсійні внески і займати робочі місця. Це Чехія. Взагалі непомітний фактор для України, якщо порівнювати з Польщею. Люди, котрі працюють – на вагу золота. Підприємці, які створюють робочі місця, додану вартість і розвивають економіку – діаманти. Двадцять перше століття – розумні не ведуть воєн за територію або корисні копалини. Люди, які працюють – основна цінність.

Підприємці скаржаться на дефіцит кадрів. Не вистачає людей навіть у Києві на цілком пристойну зарплату. І якщо раніше не вистачало представників робочих професій, то зараз вже на всіх дефіцит. Керівники комунальних підприємств, коли чують ці скарги, сміються. Їм значно складніше – при тому-таки кадровому дефіциті вони не можуть запропонувати ринкову зарплату.

Ситуація на ринку праці справді сумна. У нас вистачає з запасом чиновників і антикорупціонерів, політиків і політологів, а з рештою – дефіцит. Не вистачає слюсарів, хорошого токаря або електрика вдень із свічкою не знайдеш, вчителя в державну школу спробуй знайди, та й лікарі в державних клініках працюють по мінімуму для безкоштовної атестації. І ті, хто є, зазичай похилого віку. Підуть на пенсію – немає заміни. Тобто за всього оптимізму через п’ять-десять років нас чекає такий струс, що мало не здасться. Ті, у кого є вілла у Франції та серйозний рахунок в європейському банку, поїдуть. А нам що робити?

Трудова міграція виявилася двосічним мечем. З одного боку, вона дає можливість людям заробити нормальні гроші за межами країни. Отже, змушує український бізнес підвищувати зарплати справді потрібним фахівців до відповідного рівня. Щоб утримати. Це дуже добре, до того ж трудові мігранти переказують гроші на батьківщину, купують тут квартири, загалом, вливають пристойну суму в наш котел. За останніми оцінками НБУ на основі даних Національного банку Польщі, ця сума становить 3,123 млрд доларів. Це тільки Польща мінус те, що провезли готівкою. І тут іще одна новина, яка доповнює інформацію з Чехії.

У Міністерстві закордонних справ Польщі заявили про доцільність створення держагентства у справах трудових мігрантів з України. Так, там уже лише офіційно працюють більше ніж мільйон українців, але закрити пробоїни в економіці вони не можуть. У будь-якому пристойному магазині, кафе чи готелі я зустрічаю людей, які вільно володіють українською мовою. Наші. Приїхали хто підробити, а хтось уже не повернеться. Але Польща хоче більше. Вони вже пережили кризу, коли після вступу в ЄС народ рвонув на заробітки до Німеччини, Австрії і Великобританії. Зарплата в рази вища, меж немає – все логічно. Але хтось повинен платити податки на батьківщині, утримувати пенсіонерів, державні виші, лікарні, армію і поліцію. І тут мігранти з України дуже до речі.

Жодної романтики – чиста вигода. Розрахунок і розуміння перспектив. Політичної волі та роботи профільного міністерства недостатньо. Тому – спеціальне агентство, сайт, легалізація, медичні страховки та інші бонуси. Хочеш працювати і платити податки? Ласкаво просимо. Готовий відкрити свою справу і створити кілька робочих місць? Тільки скажи, чим тобі допомогти. Держава хоче більше людей, які заробляють самі та податками оплачують держструктури і пенсії. Чудово, Польща вирішила проблему, а що у нас? А у нас усе логічно, згідно з формулою «якщо десь прибуло, десь вибуло». Ми на шляху в прірву.

За офіційними даними, в Україні зараз близько сорока мільйонів населення. Реально, звичайно, менше. Але нас цікавлять тільки ті, хто державу утримує за рахунок податків. Так-от, реально тих, хто генерує гроші та платить податки і внески до Пенсійного фонду, близько десяти мільйонів. Саме вони тягнуть усі витрати – зарплату людям, які працюють у держсекторі, пенсії, стипендії студентам, ніби безкоштовну медицину з освітою. Тягнуть насилу. І чим їх менше – тим складніше утримувати інших. І якщо Польща та Чехія (а є й інші) переманять іще три мільйони вищими зарплатами – колапс. Не буде грошей на пенсії, армію і поліцію. Про безкоштовну освіту з медициною та інші стипендії з соцвиплатами можна забути. Немає грошей – і найкращий уряд нічого не зможе зробити. Це цілком реальна перспектива.

Ключове питання – як утримати українців, які працюють, удома. Указ президента, рішення Кабміну або новий корисний закон Верховної Ради не допоможуть. Робочі місця створює бізнес. Якщо в змозі запропонувати хорошу зарплату. Хоча б близько 600 доларів, щоб конкурувати з Польщею. І все, що може влада – це створити відповідні умови для бізнесу. Німеччина вкладає в Польщу мільярди, ми не можемо конкурувати за інвестиціями з членом ЄС. Але польські бізнесмени теж скаржаться. На перевірки, контролерів, на трудове законодавство, за яким звільнити співробітника часто складно. Максимум, що ми можемо – це запропонувати цікавіші умови.

Що це означає? Революцію у відносинах держави та бізнесу. Ми повинні стати країною, в якій зручніше і краще працювати. Податки у нас повинні бути нижчими, ніж у сусідів. Адміністрування податків – простішим. Інспекцій та контролерів – менше. Трудовий кодекс разом з інспекцією – закрити, приміщення наново освятити і про всяк випадок спалити. Приватна власність священна, а за спроби щось віджати та рейдернути – астрономічні терміни організаторам і виконавцям. Тільки так. Тобто будь-який підприємець, який хоче відкрити бізнес у сфері виробництва чи сфері послуг, повинен виходити з того, що працювати в Польщі, Чехії, Грузії – складно і дорого. А в Україні просто рай. Іншого шляху немає.

Є ризики і шлях не буде гладким, звичайно. Недозбираємо в бюджет? Може бути – спочатку. Альтернатива – втратимо все. Поїдуть підприємці та працівники – не буде пенсій узагалі. Студенти зможуть мітингувати з приводу стипендій, але грошей немає – виші закриються і сперечатися не буде про що. Мінкульт благополучно вимре, і не шкода. Держслужбовці підуть без вихідної допомоги. Теж невелика втрата. І депутати з губернаторами підуть пастися на вільні хліби. Головне – на армію і поліцію грошей теж не буде. Тож отримаємо або окупацію, або війну феодалів за залишки ресурсів. Україну втратимо – це сто відсотків.

Кирило Сазонов, політолог

Опубліковано:
Теги:

Це підігрування росії і різним радикальним течіям, – Микола Томенко про акцент на антисемітизмі, якого в Україні немає

Ця домовленість може зірватися будь-якої миті, – Михайло Шейтельман про перемир'я в Олешках

Кремлю дають можливість отримувати доступ до технологій, – Олександр Мусієнко про нову російську ракету «Філін»

Ми придумуємо собі очікування з боку США, а потім у нас розчарування, – Микола Томенко про позицію Трампа

Буйні на старості стають буйнобожевільними, - Михайло Шейтельман про заяви Трампа

Михайло Шейтельман про суть пропозиції Трампа: «Віддайте росіянам територіям і сподівайтеся, що вони припинять вбивати»

Зустріч Трампа, путіна і Сі у Шеньчжені: експерт пояснив, чим це відрізняється від Ялти 1945

Сенси, ЗСУ і побутовий комфорт: експерт пояснив, чому Україна має шанси стати новим лідером

Тренди та стандарти краси: Маргарита Січкар розповіла, які жінки найзатребуваніші

Юрій Ванетик розповів про те, на що чекати світу від проміжних виборів у США

Радянська бюрократія: експерт пояснив, чому Трамп і Маск звинувачують один одного у відключенні Starlink для України

Це повернення Ілона Маска до адміністрації Трампа, – Михайло Шейтельман про проблеми зі Starlink

Світовий барига: військовий розповів, як Трамп руйнує республіканізм як ідею

Хто ми? Чиї діти? Яких батьків?

«Найближчі 3 тижні тримайтеся»: експерт закликав не сприймати Трампа серйозно до виборів у Конгрес

Ми на першому місці у світі за висадкою кущів і дерев під час війни, – Микола Томенко

У Києві стає дуже важко жити, і це одна з ключових стратегій Росії, - політолог

Переговорний процес буде продовжений, він буде і перериватися, але будуть зустрічі, – Олесь Доній

Розпочався повзучий процес обсипання єдності німецької політичної системи, – Руслан Бортник про «АдН»

Показати ще