Чому ми програватимемо знову і знову

Все, що говорить влада про безславну здачу Криму – правда: напад був неспровокований і неоголошений, Україна не готувалася оборонятися, а тому не була готова. З цим питань немає. Але це не означає, що питань немає взагалі.

Ось наприклад, якщо ти виконуючий обов’язки президента чи президент, а в Конституції і в законах записано, що ти маєш за будь-яку ціну обороняти країну і, зокрема, зобов’язаний ввести воєнний стан в разі збройної агресії, а ти цього не зробив, то що?

Потрібно вибачитися і продовжувати не виконувати? Може якось пояснити? Відставка? Імпічмент? Що має відбутися?

Адже не може бути так, що за законами країну треба обороняти, а у них не вийшло, і за це ніхто не відповів?

А якщо не просто ніхто не відповів, а ще й чергові звання, державні нагороди, «Глоки» в подарунок і т.д… Це щоб прикрість поразки не такою гіркою була, чи тому, що поразка, якщо втримався при владі, – не проблема взагалі?

Але питань ще більше. От якщо ти – влада, і приймаєш рішення, що чорт з ним, з тим Кримом, бо не треба провокувати Путіна, бо треба зберегти людей, уникнути війни і т.д., а далі виявляється, що Путін все одно напав на Донбас, що ти знову був неготовий, що країна втратила понад 10 тисяч людей, зруйновані міста і села? Ну, одним словом, коли усі твої розрахунки від здачі Криму нічого не варті – за це теж нічого? Нікому нічого? Тільки чергові звання, і нагороди, і «Глоки»?

Влада бездарно про…рала Крим і Донбас. І в мене є така мотивована підозра, що якщо щось подібне повториться у 2018 році, вона знову це зробить.

Ні, звичайно, офіцери і солдати цього разу вже стрілятимуть швидше, ніж думатимуть. І за це їх потім судитимуть. Бо наказу, якого не було тоді, не буде і зараз. І не треба брехати, що Збройні сили можуть відбити зовнішню агресію на підставі Статуту гарнізонної і вартової служб. Це брехня. Наказ, який у 2014 році чекали Збройні сили – це рішення президента про застосування Збройних сил для відбиття зовнішньої агресії, яке, відповідно до Конституції він зобов’язаний оформити у вигляді указу, а потім внести в Верховну Раду, яка впродовж двох днів має цей указ затвердити і ввести воєнний стан.

А ось у нашої влади, думаю, виникне маса ідей і причин, чому і цього разу не потрібно оборонятися. Ну, там система ППО не готова, флоту немає, у росіян ядерна зброя і виграти війну в них неможливо, будь-яка війна закінчується миром. Причин знайдеться мільйон.

Гроші люблять тишу. Це один з основних прихованих мотивів небажання обороняти країну так, як належить, і як визначено законами.

Ті, хто стали владою у 2014 році, як і ті, хто були до них, прийшли правити фінансовими потоками. Аж тут виявилось, що треба обороняти країну. Це їх трохи ненадовго опечалило, та вони опанували себе, і оскільки війна не входила в їхні плани, вони вирішили її уникнути. Ну, наскільки могли. Наскільки могли перекинули відповідальність і весь тягар ведення війни зі своїх кволих політичних плечей на плечі народу і Збройних сил.

Самі ж, з перших днів окупації як Криму, так і Донбасу, заходилися вибудовувати схеми, як заробляти і жити так, ніби нічого не відбулось. Заходилися перереєстровувати кримське майно на наспіх створені російські фірми, офшори.

Це і є причина, чому все так, як є. Це і є причина мого побоювання, чому ми програватимемо знову і знову. Бо гроші замість совісті та честі. І Крим з Донбасом це ніяк не змінять.

Богдан Яременко, дипломат, голова правління фонду «Майдан закордонних справ»

Оригінал