Голосне право тихої більшості

Британці виходять з ЄС і повертаються до свого законодавства. Ця держава мала стільки колоній протягом стількох століть, що їх не потрібно вчити оцінювати перспективи, ефективність окремих держав і різного роду союзів.

Думаю, що вони чинять правильно, і Україні теж не потрібно поспішати ставати частиною ЄС.

Співпраця – безумовно. Стандарти – зрозуміло. Але центр прийняття рішень в національних інтересах повинен бути в Києві, а не у Брюсселі, Вашингтоні та, тим більше, Москві. Нам потрібна незалежність в ухваленні вигідних для України і наших громадян рішень, інакше ми ніколи не наздоженемо найбільш розвинені країни, і наші люди завжди будуть шукати по світу держави, де жити і працювати краще, ніж в своїй рідній.

Для початку такого розвитку і для отримання швидких і відчутних результатів потрібно виконати ще одну обов’язкову умову:

Змінити тих, хто в Києві приймає рішення, від яких залежить наш успіх. Комсомольцям в душі і корупціонерам по життю пора на вихід, з речами, без перспектив повернення.

26 років незалежності України були і є люди, які тихо роблять свою роботу. Вони не бігають по вулицях з портретами, прапорами і смолоскипами. Два рази їх попросили про допомогу, і вони вийшли, вийшли і допомогли скинути беззаконня, але тут же зібралися і пішли займатися своєю справою. Пішли вчити, лікувати, стежити за законом і порядком, служити своїй країні, будувати будинки і дороги, створювати свій бізнес і годувати свої сім’ї. Це тиха більшість, яка робила свою справу і не вважала за потрібне і правильне витрачати час і сили на бруд, з яким пов’язана політика.

Але сталося так, що вся ця марна цвіль і паразити, піна в політиці та управлінні державою практично знищила країну, яку ми любимо і в якій вже народилися наші діти. Чекати далі нічого і далі нікуди. Прийшов час тихій більшості голосно заявити про себе і свої права. Це єдиний шанс не допустити реваншу. Реваншу не якоїсь із партій, а всіх їх разом – реваншу старої, з дозволу сказати, управлінської та політичної еліти. Пора нам зібратися, виграти вибори і почесно проводити їх: кого на пенсію, а кого на лаву підсудних.

Настав переломний момент, і чекати і сподіватися більше нема на кого. Зараз або ніколи.

Володимир Полочанінов, член партії «ОСНОВА»