Набрехав і мало не зганьбився: експерт пояснив, чому путін визнав збиття азербайджанського літака
Про це він розповів у своєму блозі.
Як зазначає експерт, під час зустрічі в Душанбе путін все ж таки вирішив прояснити Алієву ситуацію зі збитим азербайджанським літаком, але, як завжди, набрехав. За версією путіну, розповідає він, російська ППО випустила дві ракети, вони вибухнули за кілька метрів від літака і зачепили його уламками, але не бойовими елементами, екіпажу запропонували здійснити посадку в Махачкалі, але вони вирішили літати в Азербайджан, а винен у всьому взагалі український дрон.
«Тобто індонезійський літак над Донбасом він не визнав, а цей визнав, адже йому дуже дорого обходиться війна з Азербайджаном. Поки що словесна війна, але він втрачає газові та нафтові контракти, втрачає транзит. Йому дорогими виявилися стосунки з Туреччиною. Турки заявили, що вирішили поетапно знижувати закупівлю російського газу, переключаючись на інші джерела. І путін такий: «Упс». Тобто Туреччина з Азербайджаном змусили путіна визнати, що це він збив азербайджанський літак», – пояснює Михайло Шейтельман.
Також, зазначає він, путіну було важливо наголосити, що йдеться саме про поразку уламками, інакше він був би двічі лохом – і збиває пасажирські літаки, і ще й збити не може, що вже тоді говорити про бойові літаки. І, звичайно, констатує експерт, всі знають, що росія не пропонувала екіпажу приземлитися в Махачкалі, це, навпаки, екіпаж хотів, а йому не дозволили, росія хотіла, щоб літак упав у Каспійське море і ніхто нічого не взнав, але є живі свідки, злочин приховати не вдалося.
«Дуже шкода, що досі інші іноземні авіакомпанії літають у росію, бо буде наступний, потім наступний. російська ППО працює все гірше і гірше. Я б не радив нікому летіти в росію за жодних обставин. Ваш літак зіб'ють, потім на кого скаржитиметеся? Самі на себе, на свою дурість», – попереджає Михайло Шейтельман.
Як повідомляла Politeka, Шейтельман оцінив, чи можливий Балто-Чорноморський союз усередині ЄС.
Також Politeka писала про те, що Розенко пояснив, чому навіть через війну не можна довго заморожувати демократію.