Майстер джентльменських домовленостей

Пам’ятаєте анекдот про картярів? Питають у жевжика, як це ти стільки в британських лордів в карти виграв? Він розповідає: «Сів я з тими лордами грати. Після першої роздачі я відкриваю карти, а решта ні. Кажуть, що джентльмени довіряють один одному. Ось тут мені карта і поперла».

Якщо не перевіряти карти у нашого президента, то ніби результат є. А якщо перевірити?

Як це з посадовцями США «зняти усі перешкоди на шляху закупівлі вугілля, окрім підписання контрактів»?

Як це у Франції домовитися, що «французькі інвестори тепер почуватимуться в Україні комфортно»?

Чому президент України домовляється про те, щоб французи інвестували в переробку сміття в Україні?

Звичайно, відвідувати іноземні країни і робити від імені України заяви – це сама що не є президентська робота. Але президент України не має повноважень і компетенції в питаннях торгівлі та економіки. Це повноваження уряду або господарюючих компаній. І для посадової особи домовлятися про те, про що зобов’язані домовлятися інші – це не допомагати цим іншим, а перевищувати свої повноваження.

І якщо президент зі своїми іноземними партнерами усуває якісь системні структурні перешкоди в торгівлі, економічній взаємодії, інвестиціях чи банківській справі, то це може відбуватися винятково у формі міждержавних, міжурядових угод, в яких встановлюються певні правила або закладаються певні алгоритми взаємодії між державами. А решта – комерційні питання – це взагалі не державна справа (окрім вузько специфічних питань – зброя, ядерна енергетика тощо).

Але ми вже скучили за письмовими згадками про візити нашого президента. Ну, хоч би спільні заяви, не говорячи про угоди, договори і тд.

Та й усні домовленості нашого лідера дуже вже сумнівного звучання. Ну, як же так, що на спільній прес-конференції з Макроном Порошенко домовляється про засідання міжурядової комісії? Чому президент України домовляється і видає за своє досягнення домовленість про візит в Україну міністра оборони США?

Чим же тоді займаються уряди і міністерства закордонних справ?

Але це таке… Важливо інше. Українці чекають від президента і верховного головнокомандувача інформації про те, як він оборонятиме Україну, і як звільнятиме тимчасово окуповані території від Росії?

І яка різниця коли до нас приїде держсекретар чи міністр оборони США, якщо ми знаємо, що у нашої влади немає для них ефективних пропозицій з найважливішого питання – що робити з війною?

А ось саме про це президент Порошенко вчергове промовчав у Франції.

Так що будемо йому вдячні за усні французькі інвестиції в «сонячну енергетику» і в переробку сміття.

А чим же ще займатися президенту воюючої держави?

Богдан Яременко, дипломат