Страждання загострюють свідомість
«Найжорстокіша тиранія – та, яка
виступає під. покровом законності та під
прапор справедливості».
Шарль Луї Монтеск'є.
На чиї ж плечі покласти провину? Життя складне, важке, жорстоке, йде війна, невгамовна боротьба за життя і свободу країни.
На жаль, світова історія – історія не тільки людської мужності, а й історія людської боягузливості та зради.
Жодна вада, жодна жорстокість не викликала стільки кровопролиття, скільки людська боягузливість. Війни виникають із гри небезпечними словами, із порушення національних пристрастей, так виникають і політичні злочини.
Грозові хмари, які мчать на Україну з різних боків, розряджаються та посилюються. Удар припав по країні в ту частину серця, яка лежить по сусідству з безсовісністю нашої влади. Народ починає поступово розуміти, що влада, «Слуги народу» В.Зеленського заради власних вигод зрадили їх. Постійно брехали і багато з них заробляють на війні. Адже війна, найкраще, ні з чим не порівнянне джерело доходів. Єрмаки, подоляки, гетьманцеві, татарові, арахами, безкутівщина і ті п'ять чи шість менеджерів В.Зеленського, які керують країною, все життя витрачали сили на збереження ілюзії того, ніби вони хтось – звідси й страх. Не обманюйте себе! Перестаньте брехати, вистачить втілюватися. Країну врятує лише правда. Істина – життя вічне!
Наразі йде війна, на рідному боці ніхто жити не радий. Десять мільйонів громадян України поїхали жити в інші країни, спорожніли міста та села, будинки кинуті, ниви не орані, третій рік не скошені. Сумно, не по собі, на душі смуток та горе. Страждання загострюють свідомість, підштовхують до думки необхідність змін, оновлення. Потрібно щось робити. Будьте сильними, станьте самостійними, ставайте собою та йдіть своїм шляхом.
Шановні менеджери В.Зеленського, ви керуєте країною, підкажіть президентові, що люди чекають миру та спокою. І світ може прийти, коли всі будуть мертві, зруйновані міста та села, тоді не буде війни, але й самого життя не буде.
Що робити? Це питання до В.Зеленського, Єрмака, а також до «слуг народу».
Блаженного Августина одного разу запитали: Що нам робити? Ми люди прості, неписьменні, ти нам простіше поясни, на пальцях!» І Августин відповів: «Якщо так – я скажу тільки одне: Любіть! Якщо любитимете, то і все інше буде правильним! Звичайно, коли любите, усі ваші справи будуть правильні. А поки що видно, що ви не вмієте любити, все у вас помилково, щоб ви не робили. Кохання – це безкорисливість, це внутрішнє ядро, це блаженство, це подяка. Народ України радить вам – змінюйте свою сутність. Робити – це поверхня, а бути – глибини. Ваші посади, влада президента – це не те, чим ви пануєте, а те, які ви є. Вся ваша діяльність – стрибки на місці.
Нащадки дорогі, ми захищаєм
вас в бою.
В.Симоненко.
Журналіст Павло Іллюша