Так багато болю та туги! Надія у похмурому підземеллі

І тільки люди зморщили чоло:

Не може бути, щоб таке було.

Ліна Костенко.

Під час війни з російським агресором ми стикаємося із явищем масового героїзму українських воїнів, офіцерів та генералів. Але стикаємося і з байдужістю, легковажністю, корупцією та й страхом.

Є два роду страждання, одне – малодушне і сентиментальне, яке поспішає якнайшвидше позбутися тяжкого відчуття і є інше – співчуття, яке потребує дій.

Українські воїни вдячні всім волонтерам, українському народу, які своїми діями, страждаючи та співчуваючи допомагають армії, роблять все, що в їх силах.

Україна, український народ вдячні народу США, Європи та світу за допомогу у важкі роки боротьби з путінською агресією. Море вогню і крові затопило нашу землю, люди шукають місце спокою і звертають усі погляди до народів світу та Європи, сподіваючись, що вони допоможуть нашим сподіванням здобути надію для нашої власної долі.

А тепер давайте повернемося до свого дому. Ми чекали від «Слуг народу» золоту драму. І що ж? Дочекалися! І нічого сказати.

Але ж було, чого сьогодні і близько немає. Все, що люди раніше створювали греблі, шахти, фабрики, заводи і чим усі пишалися стільки років – ви прийшли, зруйнували, пограбували, знесли, позакривали, продали, навіть надію боязку вкрали. І що ж? Яку відповідь? Ви, що «слуги народу», втомилися мислити?

Після п'яти років «розумової розпусти» людям, вашим виборцям нема чого запам'ятати, окрім горя, страху, корупції та скандалів.

Влада опинилася у ролі людей, що кидаються вниз головою в порожній басейн. Вам вінець і трон дав український народ, а тепер ви стали вищими за нього і забули про народ, порушуючи Закон, Конституцію країни і сміючись сиплете сіль мощеною дорогою.

Кожен має право на свої дива. Але скільки можна дурити свій народ?

Війна з Росією поставила питання та особисту відповідальність президента за долю країни та народу. Якою буде країна під час війни і що буде в майбутньому? Український народ чекає на відповідь. Східний вислів каже: «Хто якщо не ти? І коли, якщо не тепер?

Наша країна пройшла через великі трагедії: війни, голодомор, репресії. Народ вистояв, зберіг віру та свободу, вірить, що переможе і у цій війні.

Хлюпни нам, море, свіжі лави!

О земле, велетнів роди!

П.Тичина.

Журналіст Павло Іллюша