А що ж наша влада? Що буде далі із країною?

Ті, хто бореться на війні, –

найпрекрасніші люди і чим

ближче до передової, тим паче чудових людей там зустрінеш.

Ернест Хемінгуей.

Історична політика Росії визначається політичною кон'юнктурою, яка зумовлює її непослідовність.

Путін своєю агресією проти України фактично зруйнував колективну систему безпеки, створену після Другої світової війни. Було зруйновано базовий принцип міжнародного права – непорушність повоєнних кордонів.

Росія вдалася непросто до переписування історії, а й юридичного перегляду результатів Другої Першої світової.

Про довгостроковий намір Росії поглинути Україну свідчить нещодавня прес-конференція Путіна. Він ухвалив рішення знищити нашу країну та український народ, руйнуючи міста та села нашої країни.

А що ж наша влада?

Що – Слуги Народу?

Що буде далі із країною?

Про це ми дізналися з прес-конференції президента із журналістами.

Фон та тон прес-конференції архаїчний. Було помітно, що президентові було важко відповідати на складні питання: «Ні, не вдалося В.Зеленському цього вечора бути праведником». Він пірнав то опівночі, то на світанку. Журналісти, які ставили складні питання, були схожі на фехтувальників, які одним ударом вибивали шпагу з рук президента, яка летіла через увесь зал, а В.Зеленський та їрмаки, подоляки, арохамівщина та безуглівщина зстигали знезброєними та збентеженими. Коли поставили питання про В.Залужного і цю «молю» Безуглую. У президента був особливий погляд, жести, які могли означати все, що завгодно. Його духовний полюс під час відповіді, його магічна стріла волі на це питання тривожно здригалася. Усі чекали від президента не фантазій, а світлої, правдивої іскри, щоб осяяти обрій, там де знаходяться воїни-герої їхні генерали «Наше світло світу». А відповіді були не про те, не про головне. Якщо президент обурюється і ревнує, то, мабуть, В. Залужний гідний генерал. І не вина його, що він опинився в безуглівщині, блазенській «Зеленій юрбі». Президенту слід згадати про «Десять мір мудрості», це б йому допомогло дати правдиву відповідь.

А що ми почули? Що ми дізналися? Що на цьому «Зеленому шляху» країна руйнується, а влада раболепно просить у позику допомоги. І чи є надія отримати їх? У країні війна, всюди біда і втрати, що ми майже дні. На чиї ж плечі покласти біду, можливо, на чотирьох - п'ятьох менеджерів В.Зеленського. О Боже! «Знову повалять з неба хабарі та яхти».

На закінчення наведу цитату Дуайта Ейзенхауера:

«Президент країни повинен постійно тримати свій розум вільним від несуттєвих дрібниць та мислити самостійно... Щоб приходити до більш ясних та розумних рішень».

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни.

О.Кониський.

Журналіст Павло Іллюша