Ігри «братньої» Росії з Білоруссю закінчилися

Лукашенко закусився зі «старшими братами» по-дорослому. Свідченням тому є не тільки його публічна риторика – вона завжди була у нього трохи за межею, манера така піарівська.

Головне, це збіг об’єктивних даних за останні рік-півтора. Непоступливість РФ в переговорах щодо цін на енергоносії, які Лука зазвичай вигравав граючи, активність Росії в розміщенні нових об’єктів військової інфраструктури по лінії ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку, куди входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан,- ред.), розворот пропагандистського апарату в бік Білорусі з лякаюче схожими слоганами.

І нинішня «вишенька на торті» – відновлення колись формального держкордону між країнами. Останнє б’є особливо боляче, позбавляючи білоруське керівництво дуже потрібних коштів, одержуваних на реекспорті санкціонки.

Але головне навіть не це. Вважаю, Лукашенко переконався за сукупністю вхідної інформації, що його готові розчавити разом з «єдиною державою» і реальною незалежністю. Ігри закінчилися, братська маска впала, проявився оскал злісної ведмежої морди. З оголених іклів ллється отруйна слина варвара і агресора.

Знайти в такій атмосфері Casus Belli (воєнний інцидент – ред.) для російського фашизму не варте й трьох копійок. Тим більше, що вони останнім часом такою нісенітницею, як формальності в міждержавних відносинах, не заморочуються – Чуркін вам у якості приклада.

Чим відповість Лукашенко на все це? Чи врахує уроки російсько-української війни або згенерує власний варіант протидії? Подивимося, найближче майбутнє покаже …

А білоруським друзям хочеться побажати твердості і рішучості. Цей звір панькатися не буде, ми знаємо це. Його потрібно бити в морду відразу, без роздумів. Вони іншої мови не розуміють.

Сябры, ўдачы вам у няпростыя часы. Мы з вамі так жа, як быў з намі Жызнеўскі і іншыя беларускія браты. Разам пераможам!

Герман Антонов, блогер