Про нагородження зброєю та «доблесть» Пашинського

Я не фахівець зі зброї, але маю свою власну думку на тему нагородної зброї і я її висловлю.

Може бути, що я був першим у секретаріаті Кабміну, хто запропонував дарувати іноземцям зброю. Як керівник протоколу прем’єр-міністра мусив думати і про такі речі, як обмін подарунками і сувенірами.

Якщо мені не зраджує пам’ять, першим, кому за моєю пропозицією прем’єр Янукович у 2004 році вручив нагородну зброю, був прем’єр Лівійської Джамахірії. Далі мене вже і не питали – і за кілька днів по тому нагороджено було Фрадкова, а далі пішло і поїхало – це стало традицією.

Але зробити це вперше було непросто. На мою пропозицію відразу резонно зауважили, що навіть президент України цього не робить або робить так рідко і непомітно, що важко знайти документальні сліди (напередодні президентських виборів 2004 року все оточення Януковича уважно стежило за відносинами з Кучмою і багато уваги приділялось тому, щоб не викликати гніву, невдоволення чи навіть заздрощів президента, що вважалось важливим з точки зору підтримки на виборах). Також мене допитували, як взагалі це сприйматимуть іноземці, і чи не буде це занадто агресивно?

Я легко пояснив, що дарувати зброю – це не те, щоб поширена міжнародна практика, але в деяких народів вважається за норму і престиж. Також я пояснив, що здивувати подарунком голову лівійського уряду, якому бракувало хіба що замовлених у нас Русланів, буде дуже важко. Але «добив» скептиків я тим аргументом, що дарувати потрібно вітчизняний Форт, і що такий подарунок буде достатньо символічним з огляду на наше бажання торгувати з Лівією різною специфічною продукцією.

Але одна річ дарувати пістолети чи іншу зброю вітчизняного виробництва іноземцям, рекламуючи наш оборонпром, а зовсім інша – дарувати іменну імпортну зброю українським посадовцям.

ЗМІ повідомляють, що в Пашинського вилучили на експертизу австрійський Глок. Глок – вважається одним із найнадійніших пістолетів у світі. Колись ним озброювали співробітників держохорони, але відмовилися від цієї практики через дороговизну і самого Глоку, а надто – набоїв до нього.

Тобто у службових цілях закуповувати Глоки в порівняно ситі роки в Україні вирішили, що недоцільно. А ось для відзначення українських бюрократів, виявляється, імпортна зброя закуповується?!

Нагородна зброя – це один із найвищих видів нагороди. Нею відзначені ті, хто особисто в бою або в ситуації, наближеній до бойової, виявив надзвичайну особисту відвагу, мужність та доблесть. Нормально, коли зброєю нагороджують шановних полководців, офіцерів чи солдатів, які здійснили героїчні вчинки на полі бою, співробітників поліції, спецслужб, розвідки за аналогічні вчинки.

Але заслуги і доблесть Пашинського полягає в тому, що він отримує заробітну плату на посаді голови парламентського комітету з питань оборони. Навряд чи професійна оплачувана діяльність є хоч скільки-небудь героїчною. Так само, як і вийти зі зброєю в темному лісі «робити зауваження» неозброєній людині.

Мало того, що заслуги Пашинського перед Україною є сумнівними, так виявляється, що орган державної влади, який його нагородив (чомусь, мені здається, що це буде МВС України) витрачає бюджетні кошти на придбання недешевої імпортної зброї не для підвищення обороноздатності, захисту громадян, правопорядку тощо, а для протокольних цілей і сумнівних церемоніалів.

Це, я вам скажу, справжнє б…во.

Роздавання зброї вітчизняним бюрократам (початки цієї ганебної традиції я бачив в адміністрації Ющенка, найближче оточення якого прямо таки колекціонувало нагородну зброю від СБУ, МВС тощо; деякі так і говорили – усі ранги, звання, ордени маю, то треба уже і зброю отримати) має бути зупинене. Роздана за останнє десятиліття нагородна зброя має бути реквізована (за винятком тієї, якою нагороджувалися військовослужбовці чи правоохоронці), і як акт гуманізму охочим власникам має бути запропоновано викупити її у держави, попередньо оформивши дозвіл на володіння (за наявності підстав).

Богдан Яременко, дипломат