Юрій Ванетик розповів про те, на що чекати світу від проміжних виборів у США

Республіканці, найімовірніше, втратять Палату представників. Але для Вашингтона та України це змінить набагато менше, ніж сьогодні передбачають обидві сторони.

3 листопада американці обиратимуть новий Конгрес. І цифри поки що не на боці Республіканської партії. Сьогодні республіканці контролюють Палату представників – 218 місць проти 212 у демократів за п'яти вакансій. У Сенаті співвідношення 53 до 47. Рейтинг президента Трампа восени тримається близько 30 з невеликим відсотків. Більшість прогнозів дають демократам близько 75 відсотків шансів отримати Палату і трохи більше половини – Сенат.

Історія теж допомагає республіканцям. За останнє століття партія президента майже завжди втрачала місця у Палаті представників на проміжних виборах. Мій прогноз – розділений результат. Республіканці втратять Палату, ймовірно, 10-15 місць. Сенат вирішиться буквально в кількох штатах: Огайо, Айові, Мене, Техасі та Алясці. І переможець, швидше за все, отримає лише одне місце переваги. Все інше поки що більше схоже на ворожіння.

Якщо республіканці втрачають Палату, то законодавча фаза президентства фактично закінчується. Провести через Конгрес нові великі податкові чи бюджетні ініціативи партійним голосуванням уже не вдасться. Президенту доведеться частіше керувати указами та використовувати право вето, а федеральні суди стануть ще важливішим майданчиком політичної боротьби.

Але головна зміна – контроль Конгресу. Голови комітетів перейдуть до демократів, які вже 2 роки готують запити документів та розслідування. Тарифи, війна з Іраном, робота Міністерства юстиції, бізнес-президента та його сім'ї – все це стане предметом слухань. Зазвичай, такі розслідування не закінчуються однією сенсацією. Їхній ефект набагато прозаїчніший: чиновники починають готуватися до свідчень замість роботи, а юристи перевіряють кожен документ до того, як він залишає кабінет.

Втрата Сенату була б для президента серйознішою. Уповільняться призначення суддів, міністрів, послів та інших ключових чиновників. Президент, який протягом останніх двох років свого терміну не може вільно формувати власну адміністрацію, стає значно слабшим: і всередині країни, і за її межами.

Президент Трамп ще у січні попередив республіканців: якщо вони програють проміжні вибори, демократи знайдуть привід для імпічменту. Можливо, він мав рацію. Але тут важливо розуміти одну річ: Палаті представників досить простої більшості, щоб оголосити імпічмент. Для усунення президента з посади потрібні 67 голосів у Сенаті. Жоден реалістичний сценарій не дає демократам такої кількості. Дональд Трамп уже двічі проходив через імпічмент та двічі був виправданий. Третій імпічмент, швидше за все, закінчиться так само. Як юрист я сформулював це ще простіше: якщо юридичний механізм ніколи не призводить до результату, то він поступово перестає бути механізмом покарання.

За два століття імпічмент використовувався як конституційний інструмент останньої інстанції. За останні 7 років він перетворився на політичне голосування, інструмент збору коштів та спосіб посилити повноваження Конгресу щодо отримання документів. Республіканська партія теж зробила в цей процес свій внесок. У 2024 році республіканська Палата оголосила імпічмент міністру внутрішньої безпеки Алехандро Майоркасу через політичну суперечку. Сенат закрив справу практично за день. Тому у 2027 році імпічмент будь-якого міністра може стати гучною подією. Але гучним ще значить вирішальним.

Що це все означає для України? У Києві, де я народився, є проста логіка: демократи – добре для України, республіканці – погано. Це зручна логіка. І хибна. Зовнішню політику визначає президент. Його представники Стів Уіткофф та Джаред Кушнер у вересні відновили контакти з москвою та Києвом після шестимісячної паузи. Цього місяця очікується тристороння зустріч в ОАЕ. Результат виборів не змінить того, хто сидітиме за цим столом.

Конгрес має три головні інструменти впливу на ситуацію з Україною: гроші, санкції та контроль. Із грошима ситуація неоднозначна. У нинішньому оборонному бюджеті на військову допомогу Україні передбачено лише 400 мільйонів доларів. Із санкціями ситуація краща. Палата нещодавно підтримала законопроект про санкції проти Росії з рахунком 262 – 159. І значна частина республіканців голосувала за нього.

Ось що важливо: підтримка України у Конгресі залишається двопартійною. І саме такою вона має залишатися. Демократична Палата, ймовірно, активніше виносила б українські питання на голосування, проводила слухання щодо умов можливої ​​угоди та прагнула закріпити санкції законом, щоб наступний президент не міг скасувати їх одним указом. Це справжній важіль. Але він не дозволяє Конгресу змусити Білий дім передати Україні конкретну зброю чи змінити переговорну позицію. І тут виникає небезпека.

Якщо Україна стане виключно демократичним інструментом тиску на республіканського президента, вона почне втрачати республіканські голоси, які отримує сьогодні. Якщо ж республіканці збережуть обидві палати, то Білий дім отримає набагато більше свободи для швидкого укладання угоди. На п'ятому році війни швидкість справді має значення. Але угода, укладена без серйозної участі Конгресу, має іншу проблему: її територіальні та військові умови обговорюватимуться вже після підписання. Москва чудово розуміє цю логіку.

Кремль має очевидну причину не поспішати з серйозними поступками: спочатку потрібно зрозуміти, з яким Вашингтоном росія матиме справу після січня.

Що з цього має зрозуміти Європа? Для Європи висновок однаковий за будь-якого результату. Розділений Вашингтон – повільний Вашингтон. А єдиний республіканський Вашингтон продовжуватиме вимагати від європейців платити більше за власну безпеку. Європа вже бере на себе більшу частину фінансового тягаря підтримки України. Ця частка зростатиме незалежно від того, хто стане спікером Палати представників.

Тому моя порада друзям у Києві, Варшаві та Брюсселі гранично практична: перестаньте чекати на вибори, які мають «врятувати». Потрібно вже сьогодні будувати стосунки із головами ключових комітетів обох партій. Тому що після листопада влада у Вашингтоні, швидше за все, буде ще більш роздробленою.

Світ через силу, як і раніше, вимагає сили. І після листопада цієї сили Європі доведеться виготовляти набагато більше самостійно.

Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції West Support, старший науковий співробітник Claremont Institute (Каліфорнія, США)