Рік 2016-й. Підсумки. Ще один рік війни

Чим він запам’ятався мені особисто?

Узагалі, рік що минає, був багатим на події: як внутрішні, так і зовнішні, як економічного характеру, так і суто політичного, як військового, так і гуманітарного. Багато чого відбулось!

Кожен визначає ці події на свій власний розсуд, у залежності від своїх власних уподобань.

У внутрішньо-політичному житті країни я би визначив такі події:

– відставка Уряду Арсенія Яценюка (країна ще й досі балансує на межі парламентської кризи);

– реформа поліції (попри всю критику, поліція реально змінилась, на відміну від прокуратури);

– проведення місцевих виборів у нових громадах (думаю, наслідки ми відчуємо наступного року);

– звільнення Надії Савченко (і подальші події);

– оприлюднення електронних декларацій (попри всі очікування, вибуху суспільства не відбулось);

– «плівки Онищенка» (скандал лише починає набирати обертів, проте початок уже покладено. Тепер, на мою думку, усі мають зрозуміти мої слова про те, що «українська політика – найбрудніша справа»).

В економіці:

– запровадження нових тарифів (так само, як і всі, я зніяковів, отримавши новий рахунок);

– ухвалення бюджету-2017 (попри всю критику змісту і процедури, уперше за останні роки бюджет ухвалено своєчасно);

– крах ПриватБанку (майбутнє покаже: це – крах, чи – порятунок);

– підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн (уже в січні-березні матимемо якісь результати (як позитивні, так і негативні).

У зовнішньому світі:

– обрання нового президента США (зміни побачимо в лютому-березні, передбачити їхній напрямок зараз неможливо);

– ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН резолюції щодо агресії Росії (Росію визнано агресором);

– хвиля біженців, як наслідок «мирного бомбардування» Росією цивільних міст у Сирії (яскрава демонстрація дієвості «гібридної війни» та неготовності Заходу до адекватних відповідей);

– відверте ігнорування Росією «міжнародного права» як базового принципу створення ООН (на мою думку, такою поведінкою Росія піддає сумніву сам сенс існування ООН як фактора світової безпеки).

Особисте:

– повернення до Києва та початок роботи на новій посаді (від вирішення локальних питань обласного рівня до питань рівня державного. Уболіваю за «мою» Луганщину і болісно сприймаю низькі темпи перетворень, попри величезний фінансовий потенціал, наданий урядом);

– остаточна втрата «рожевих окулярів» у питанні ефективності наявної системи державотворення (псевдодемократія не викликає нічого, окрім огиди);

– остаточно переконався в хибності узагальнень (усюди є виродки і є люди чесні та порядні);

– розчарування в «національному виді спорту» – боротьбі з корупцією (реальних фундаментальних змін я не бачу).

Попри всі негативні події, маю надію, що війна закінчиться в 2017 році перемогою України (якщо вдасться втримати державу від агресивного популізму).

Узагалі, минулий рік вважатиму дуже важким.

Тому – вітаю всіх із Новим 2017 роком!

Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб

Фото: zn.ua