Летальна зброя Заходу уже не актуальна

Дмитро Тимчук, народний депутат

Пішов новий виток обговорень перспектив отримання летального озброєння від наших західних партнерів. Хоча в самій цій темі, за великим рахунком, бачиться тільки одне: отримати летальну зброю – справа принципу. Мета – домогтися виконання гарантій від підписантів (зрозуміло, крім РФ) Будапештського меморандуму.

Тим більше, що дуже дивно звучать міркування на тому ж Заході: мовляв, Київ повинен виконати такі-то умови, а тоді подивимося, давати чи не давати. Хоча в Будапештському меморандумі немає і близько ніяких застережень, що він діє, тільки якщо Україна проведе певні реформи в оборонній сфері, призначить азіата міністром оборони або почне розводити в Здолбунові бойових ховрахів. Висувати заднім числом умови до виконання підписаного міжнародного документа – як мінімум, некоректно.

Але вирішальним фактором отримати летальну зброю від Заходу було два роки тому, коли стояло питання виживання держави Україна. Не отримали. Впоралися самі.

Зараз, здається, треба бути мудрішими і дивитися в перспективу. Що означає отримання західного зброї? Це, перш за все, створення бази підготовки особового складу для поводження з ним. Бог з ним, цю базу теж можемо спробувати випросити в рахунок військової допомоги. Далі – обслуговування, ремонт, в трохи більш віддаленому майбутньому – модернізація. А це вже гроші з бюджету України, які підуть в кишеню західному виробникові.

Здається, сьогодні, кажучи про військово-технічну допомогу Заходу, ми повинні перш за все ставити питання про створення спільного виробництва з участю українського ОПК. А це доступ до необхідних технологій, розвиток своєї «оборонки», створення робочих місць для українців, поповнення бюджету. Тобто – не миттєві рішення, а стратегія.