Там, де немає місця думці, знанням і досвіду, немає місця справедливості і розсудливості
Гіркий міраж ілюзій і оман.
Л. Костенко
Перед президентом В. Зеленським стоять грандіозні завдання. Для цього потрібні мудрість, досвід, знання, патріотизм.
За сп'янінням і ейфорією президентською славою має, після виборів 2019р., послідувати протверезіння президента В. Зеленського і зрозуміти: не можна бути талановитим гумористом і великим президентом. Президентство - це важкий хрест. Справжнім майстром можна бути тільки в одній сфері.
Бути великим президентом - значить дати правильний напрямок, а не приймати "манілівські" спонтанні рішення, доленосні для країни і українського народу. Український народ очікував від В. Зеленського, що буде усвідомлювати себе вінцем, центром, метою, а "Слуги народу" будуть по совісті служити своєму народу і строго виконувати Конституцію України, яку президент постійно порушує. Як писав поет: "Владики! Вам вінець і трон. Дає Закон, а не природа, стоті вище ви народу, але вічний вище Вас Закон".
Минуло два роки і що ми побачили? "Слуги" зрадили свій народ. Для них нічого реального, крім влади і грошей не існує. Коли гроші говорять, тоді правда мовчить. Люди втратили віру, надію в справедливість, навіть думка тьмяніє і зникає. А адже завдання президента полягає в тому, щоб захистити правдою від брехні моральність, а вона існує завжди тільки в особистості.
Немає героїчних епох, є тільки героїчні особистості. А праведність повинна бути рівнозначна ясності. Бути праведним - це означає бачити даль, далекі перспективи для країни і народу. А ось дали майбутнього, далеких перспектив влада не бачить, вона грішить, а ми зітхаємо.
Моральність гине, люди убогі і бідніють під відосиками і політичним цинізмом президента і ігрові приспіви сатиричних водевілів "Кварталу-95". Країна пливе в палаючу безодню. Люди не підозрювали всієї широти фантазій президента. У його планах боротьба з олігархами, які посадили В.Зеленського в президентське крісло, побудувати Університет майбутнього, висадити мільярд дерев. А, можливо, достатньо "манілівщини" і запитати "Слуг народу": хто вони? Звідки? Чим відзначилися? Що побудували? Ні, людям не байдуже, що зроблено вами і "Слугами" особисто.
Що робити? Як бути? Народ від безвиході мовчить. Яка влада, який успіх, яке торжество! Все лине туди, де біль і злидні. Народ втомився від цієї Політики жахливої, він прагне в інший світ справедливий, людський і прекрасний. І люди вірять, що світло в кінці тунелю буде. І треба триматися цього світла.
Якщо є патріоти, волонтери, мета − є і надія, є і світло, буде розсудливість і справедливість.
А мій народ вас полюбив учора
Що буде завтра, я вам не скажу
Д. Павличко
Український Журналіст Павло Іллюша