Колишні регіонали слідів не залишають
Сергій Запорожський, блогер
Колишній глава МЗС України Костянтин Грищенко найяскравіший приклад розумного коллаборанта. Вологого вужа.
Його Рефат Чубаров запитує, чи підпише він від Опозиційного блоку звернення до Росії не проводити вибори в Криму, а він відповідає, що вважає там вибори недійсними.
Тобто язиком ляпнути він може, але автограф на папері залишити – ні.
Його запитують, чому Опозиційний блок не голосував за жодне рішення, яке стосується захисту територіальної цілісності України, а Грищенко відповідає, що у Опозиційного блоку занадто мало голосів, аби на щось впливати.
Тобто і тут, коли справа доходить до автографа, регіональні “патріоти України” слідів не залишають.
Грищенка запитують, чи треба працювати із Заходом задля невизнання виборів в Держдуму, а він відповідає, що українському народові зараз тяжко і не до цього.
І так далі й тому подібне.
Треба визнати, що досвідчений дипломат майстерно маніпулює буквами і смислами.
Проте в сухому залишку у подібних “опозиціонерів” як і раніше, одне: “Служіння окупантові”.
Тільки розумне, без закликів до федералізації.
“Грищенки” говорять про мир, про народ, який страждає від тарифів тощо-тощо. Але “грищенкои ніколи не те що автомат до рук не візьмуть, вони навіть ніколи не підпишуть жоден папір, який допоміг би Україні відбивати агресію Росії.