Томенко вказав на головний провал фракції Зеленського у Раді: "Приречена..."
Володимир Зеленський, обираючи між Ігорем Коломойським та МВФ, отримав собі нового опонента
Про це у своєму блозі написав політик та лідер партії "Рідна країна" Микола Томенко.
Наводимо його текст без будь-яких змін:
Політичний маскарад та історичні рекорди у Верховній Раді
Черговий історичний рекорд у Верховній Раді - три позачергові засідання в один день і всі у масках та перчатках чи навіть захисних костюмах!
Щодо депутатських масок - це окрема історія, бо лише поодинокі скромні неадеквати не розмістили героїчні депутатські селфі «я і моя маска»!
А тепер про інші рекорди та досягнення:
1. ЗЕ-монобільшість перестала існувати й тепер по всіх принципових голосуваннях приречена домовлятися з іншими, в тому числі опозиційними фракціями.
2. Зеленський обираючи між МФВ і Коломойським - підтримав МВФ та відповідно отримав серйозного інформаційного й понятійного опонента. Власне ще є 2 читання так званого «антиКоломойського закону», але очевидно, що за підтримки фракцій Порошенка і Вакарчука та групи «Довіри» з колишніх членів УДАРУ та НФ (і ти - Іванчук?! - подумав Коломойський читаючи поіменне голосування) закон буде ухвалено в цілому.
3. Кадрові питання на важливі й так звані «хлібні» посади зняли всі політичні й ідеологічні розбіжності й «непримиренна і примиренна опозиції» проголосували разом із «злочинною владою». Медведчук з Бойком і Льовочкіним допомогли з другої спроби Зеленському обрати Степанова Міністром охорони здоров‘я (який опікувався всіма можливими галузями економіки, окрім медицини, ще від часів Кучми-Кравченка), а фракція Вакарчука - відповідно з другої спроби Міністра фінансів Марченка ( відомого борця із студентським стипендіями та чиновника на різноманітних посадах за часів Президенства Януковича і Порошенка).
4. Земельне питання знову консолідувало «МВФівську більшість» у складі Зеленський-Порошенко-Вакарчук -Іванчук і К. та опозицію в складі Тимошенко-Медведчука-Коломойського.
Отож, вчорашній політичний маскарад ще раз підтвердив, що для більшості парламентських партій:
Ідеологія і передвиборчі обіцянки - ніщо, гроші і посади - все!