Почуття провини і болючі проблеми, які воно приносить

Кожна батьківська маніпуляція формує певні психологічні проблеми, в тому числі — почуття провини.

Тепер погляньте на звичні ситуації вашого життя: перед лицем страху бути винним (або під впливом іншого почуття) ви виконуєте дії, які вимагають від вас інші?

Ось що зустрічаються найчастіше відповіді опитаних на цю тему людей:

• Боюся образити або засмутити.
• Боюся розсердити.
• Боюся, що звільнять з роботи.
• Через повагу до людини.
• Хочу принести іншим радість.
• В надії на майбутнє.
• Не відмов — і тобі не завжди відмовлять.
• Незручно відмовити.
• Я боюся, що мене позбавлять любові та уваги.
• Не будуть дружити зі мною.

Якщо вам притаманні такі судження, то ви і зараз, швидше за все, автоматично відтворюйте ситуацію свого дитинства, тільки вже не з батьками, а з іншими людьми. Зі страху ви погоджуєтеся з тим, що вам не підходить, і відмовляєтеся від своїх цінностей.

Вина, навіювана школою.

Формування невпевненості через почуття провини продовжується в школі, коли учень не задовольняє вимоги вчителів. Його примушують відчувати провину за свою поведінку, навіюючи, що він міг би домогтися більшого або що він підвів свій клас, своїх батьків.

Не намагаючись дістатися до кореня проблеми, вчитель апелює до почуття провини учня. Воно приносить мало користі навчанню, зате служить ефективним засобом контролю за учнем. І джерелом дитячих неврозів. Як і раніше, невпевненість підживлюється створюваним почуттям провини.

Маніпуляція: "Залишу після уроків весь клас!".

Зазвичай ця загроза висловлюється, щоб обрушити на порушників дисципліни незадоволення всього класу з надією вплинути на них. Тим самим вчитель покладає на учнів відповідальність за підтримання порядку і провину за його порушення. Але це обов'язок вчителя і тільки його.

Діти не розбирається в таких тонкощах, але інтуїтивно відчувають, що тут щось не так, і кажуть: "Це нечесно!". І обурення своє направляють на вчителя, а не на свого товариша.

Розписуючись у своїй нездатності закликати до порядку порушників, вчитель одночасно втрачає частину свого авторитету. Мішенню впливу тут є бажання дітей йти додому, а приманкою — беззахисність учнів перед владою вчителя.

Суспільство і почуття провини

Суспільство вселяє нам необхідність підпорядкування. Якщо ми робимо або говоримо те, що вважається неприйнятним, у нас культивують почуття провини. Якщо людина порушує правила суспільства, то її карають ув'язненням у виправному закладі. Протягом цього часу від неї чекають усвідомлення своєї вини і каяття у скоєному. Чим важчий злочин, тим більший термін дається для цього. Помилковість такого підходу призводить до того, що 75% ув'язнених стають рецидивістами.

Почуття провини, піддається впливу громадським вихованням, змушує нас турбуватися про те, як інші поставляться до наших вчинків. Ми настільки заклопотані чужою думкою, що не можемо звільнитися для головного досягнення власних цілей.

Ми прагнемо порадитися з оточуючими, перш ніж зробити або сказати щось, здатне їх засмутити. Вся наша життя управляється соціально прийнятними схемами поведінки, тому що ми хочемо уникнути почуття провини. На нещастя, багато людей частіше воліють бути ввічливими, ніж залишатися самими собою.

Олександр Павлович Погиба