”Без квот нікому не потрібні”: Романенко розкрив причину кризи в українському кіно

Що я почерпнув з дискусії про погане кінематографі

Гроші треба давати, тому що потрібна наша, увагу, пропаганда. Як то кажуть, неважлива, але наша. А який ефект, співвідношення витрат і вихлопу … «Та ви шо, дивіться, Росія геть грошей не щадить». Так ми Росію будуємо або вчимося вважати, що нам по кишені. Але ж саме з розрахунку і раціоналізації зросла Європа.

Ти є те, що можеш оплатити. А якщо не можеш оплатити, то шукаєш доступ бюджету, який оплатить то, що ні в жисть не заплатив би зі своєї кишені. І так у всьому. Міста змушують купувати погані автобуси без кондиціонерів, УЗ купує старі запчастини для рухомого складу за ціною нових, Косюк отримує дотації, будучи мільярдером, Коломойський списує штрафи МАУ.

І в самому низу знаходиться маленький простак, який все це оплачує. І найчастіше, навіть не підозрює це. Мільйони маленьких роззяв. І при цьому все щиро впевнені, що обдурять іншого. І крадуть ті, інші, що далеко, а «ми вирішуємо завдання патріотичного виховання». Хлопці, ви з ранку до вечора займаєтеся обманом, який виправдовуєте своєю корисністю.

Як казав Оскар Уайльд, все починається, що ми обманюємо самі себе, а закінчується тим, що ми обманюємо один одного. Це і є суть перманентної кризи в Україні, коли просто бояться назвати речі своїми іменами. Тупо визнати, що без квот нікому не потрібні. Ні наші автобуси, ні наші фільми, ні наші літаки та інші залишки колишньої розкоші. Дурні, бо бідні, бідні, бо дурні.

Юрій Романенко, “Хвиля“