Чи можна говорити про ієрархію та звання у культурно-мистецькій сфері: думка експерта
Герой України Юрій Рибчинський у програмі Євгена Рибчинського «Розмови з батьком» пояснив, чи можна порівняти звання Заслуженого та Народного артиста, а також діяча культури, журналіста чи художника з табелем про ранги, а відтак і шукати спільні точки між військовою, церковною та культурно-мистецькою ієрархією.
Рибчинський відзначає, що певні аналоги сучасних звань існували віддавна. За його словами, це невід’ємна частина армії, її внутрішнього устрою. «В радянські часи, коли закінчилась Громадянська війна, більшовики вважали звання в армії пережитком. Тому там були солдати і були комісари», - пояснює Герой України.
Та звання, зазначає він, - це прерогатива не лише армії, але й інституту церкви. «Звичайні учні Ребе Ісуса Христа, який був учителем для них, через деякий час, щоб відрізнятися від інших проповідників, отримували звання апостолів», - каже Рибчинський. Отже, він стверджує, що архієпископ, Папа Римський чи абат – це таке же звання, як гетьман чи президент. Водночас драматург підкреслює, що колишнім президент бути не може, це звання залишається із ним назавжди.
У такому разі Рибчинський і ставить питання, а чи можна бачити аналогічні звання у культурно-мистецькій сфері. На його думку, це питання ускладнює той факт, що взагалі важко говорити про якесь підпорядкування одного митця іншому.
«Оскільки цих звань у Російській імперії ніколи не було, Толстой був, і Шевченко був, і Леся Українка була, і Чехов, і Станіславський. Ці звання придумала держава», - стверджує поет. Він переконаний, що радянські спілки письменників та інших були лише засобом влади взяти всіх під контроль. Таким чином, пояснює Рибчинський, влада керувала культурним процесом та контролювала самих митців.
Нагадуємо, Рибчинський розповів, чи справді почесно бути Народним артистом.
Раніше Politeka повідомляла про те, що Рибчинський оцінив шанси реалізувати в Україні національну ідею, засновану на добробуті.