Е-декларації для антикорупціонерів: тиск чи боротьба з лобізмом?
Суперечливі норми щодо декларування ГО, які ведуть моніторинг та боротьбу з корупцією, з’явилися в ньому завдяки наполегливості нардепа Тетяни Чорновол. Через це частина депутатів забракувала законопроект. На їх думку, ці норми створюють купу проблем через можливі різночитання. Тож не дивно, що документ вже викликав хвилю обурення.
Чому обурились борці з корупцією?
З критикою законопроекту вже виступили посольства Великої Британії та США в Україні і комісар ЄС з питань політики сусідства та розширення Йоганнес Ган. Вони назвали його великим кроком України назад.
Олександр Лавринович: Боротьба з корупцією – дуже прибуткове корупційне заняття«Зараз до закону є кілька застережень, – пояснює голова центру «Ейдос» Віктор Таран. – Перше – це термін дії. Було запитання: чи він вступає у дію з 1 травня 2017 року, чи з 1 квітня 2018 року? Його вдалося зняти – він почне діяти у 2018 році. Друге застереження – занадто розмиті формулювання. За ними навіть журналісти, котрі хоча б раз направляли запити про інформацію, або робили інтерв’ю щодо корупції, теоретично, теж потрапляють під дію цього закону. Тобто, термін «боротьба з корупцією та антикорупційний моніторинг» – занадто широкий».
Експерт пояснює, що в законі незрозуміло, хто буде розбиратись зі спектром діяльності громадських організацій. Більше того, норми документу стосуються навіть третіх осіб, які надають товари або послуги антикоррупціонерам.
«Тобто під дію закону можуть потрапити навіть фопівці, які продають канцелярію чи привозять воду, – констатує Таран. – У результаті, це може призвести до того, що представники влади, цієї чи наступної, просто цим законом зловживатимуть».
Незважаючи на віз критики, Порошенко підписав закон, мотивуючи рішення тим, що це значно спростить життя військовикам. А з громадськими активістами домовились про створення робочої групи для напрацювання правок до суперечливих норм.
«Новий законопроект буде подано від президента як невідкладний. Ми обговорювали, що принципово це має бути зроблено ще на цій сесії парламенту, тобто у травні-червні, – каже Таран. – Мінус в тому, що ми не маємо гарантії, що новий законопроект парламент не поламає – так само, як було із попереднім. А, по-друге, немає гарантії, що його взагалі приймуть. Тоді ми отримаємо найгірше законодавство для громадських організацій у світі. Такої дискримінації немає навіть у Росії. Там звітують за видатки, але звітують юридичні особи. Наголошую – ми не проти подати декларації, але робити це треба за нормальної системи».
Врегулювати лобізм
Що ж, очевидно, що зміни до закону ухвалили у дуже кострубатому вигляді. Якщо документ залишать у такому вигляді, не виграє ніхто – ні президент, якому Захід і громадські активісти закидатимуть сумну славу Віктора Януковича, ні борці з корупцією, тиснути на яких за потреби стане значно легше. З другого боку, суспільство має право знати, які саме громадські організації займаються лобіюванням і хто їх фінансує.
Як російські банки йтимуть з УкраїниВ якості прикладу експерти наводять досвід США, де лобістська діяльність врегульована законодавчо. В Україні про такі зміни говорять вже більше десяти років.
«Цей документ показав, що в Україні давно пора ухвалити закон про парламентський лобізм, – вважає керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній. –. Потрібно обрати американську систему. Там сказали: добре, лобіюйте, але робіть це відкрито. Є зареєстровані лобістські фірми, є кошти які до них надходять, все прозоро і обкладається податками. Це дуже правильна система, яка дозволяє уникати політичної корупції під час терміну перебування політика при владі. Бо конгресмен розуміє, що навіть за програшу на виборах, у нього є життя, де він може реалізувати свій досвід і зв’язки. Він розуміє, що це – не останній його шанс і тому не треба красти, перебуваючи на посаді. А в нас, приходячи до влади, раптом розуміють, що більше такого в їхньому житті не буде і починають красти шаленими темпами».
Політолог каже, що питання до діяльності антикорупціонерів не можуть не виникати. Адже вони впливають на призначення через громадські ради, бо сидять в атестаційних комісіях, пишуть різні програми. Отже антикорупційна діяльність має корупційні ризики.
«Часто під виглядом антикорупційних організацій у нас діють фактично лобістські компанії, – додає Загородній. – Згадаймо хоча б скандальні закупівлі для міністерства охорони здоров’я. Скільки радості було, що перевели їх на міжнародні організації. А виявилося, що тепер вони у нас закриті. Виходить, що при злочинній владі можна було відстежити, хто де краде, а при незлочинній – не можна».
Не секрет, що низка ГО існують на гроші грантодавців. Але, застерігають експерти, США за президентства Дональда Трампа скорочуватимуть надання грантів. В Україні це теж відчують.
«А люди ж звикли до певного рівня життя, вищого ніж в середньому по країні, – пояснює Загородній можливу логіку тих ГО, які в нас називають «гранітоїдами». – Чи є гарантії, що гроші не братимуть в олігархічних груп? Чи взагалі не переметнуться до Росії? Тому вони теж мають бути підконтрольні. Право на приватність мають лише люди, які не мають ніякого стосунку до держави. Єдиний перегин у цьому законі – те, що змушують декларувати доходи і контрагентів цих організацій. Це потрібно скасувати. Бо є ж дуже корисні гранти. Наприклад, на журналістські розслідування, чого дуже бояться наші посадовці».
Доведеться почекати, щоб побачити яку альтернативу запропонує робоча група наприкінці весни. Написати, прийняти, щоб згодом знову переписати – усталена законотворча традиція України. Саме через цю процедуру навіть найкращі ініціативи дискредитуються в очах громадськості.
Ганна Весела