Мовні квоти: українізація телеефіру і захист нацменшин

Читать на русском
Журналистов хотят загнать в «языковые» рамки

У Нацраді з питань телебачення та радіомовлення зазначили, що, згідно з моніторингом частки використання української мови в телеефірі, 100% має канал «Еспресо». Останнє місце із загальнонаціональних телеканалів посіли «Україна» та «Інтер». Вони мають лише 26%. «Інтер» виступив проти запровадження мовних квот.

Politeka дізналася, чи реально виконати передбачену законопроектом норму 75%.

Дмитро Добродомов, позафракційний народний депутат:

– Живемо в українській державі, отже, у нас повинна переважати державна українська мова. Запровадження квот – це абсолютно нормальна ініціатива. Центральні телеканали повинні транслюватися державною мовою. Не бачу жодних проблем, щоб громадяни України вивчили українську. Це ж не китайська. Але, як толерантна нація, маємо залишити відсоток для нацменшин. Ніхто нікого у правах не обмежує. Потрібні програми й кримськотатарською мовою. 25% квот абсолютно достатньо для такого контенту, щоб заповнити український телепростір.

75% українського телеефіру – оптимальна цифра. Я виріс і живу в Львові, навчався у російськомовній школі. Друзів і знайомих маю переважно з російськомовного середовища. Але це не завадило мені вивчити українську, спілкуватися нею й очолювати 100% україномовний канал із достатньою кількістю глядачів, які не висловлювали жодних претензій.

Звісно, з прийняттям закону запізнилися. Мали це зробити ще на початку 90-х. Зараз говорять, що цим спекулюватимуть російські ЗМІ, але мені плювати на їхню думку. У нас завжди щось не на часі. Уже 25 років декомунізація, але мова усе не на часі. А коли буде на часі?

Якщо у Верховній Раді дві третини постійно виступають із патріотичними гаслами, мають це довести конкретними справами. Тому сподіваюся, що голосів за цей законопроект вистачить.

Андрій Іллєнко, народний депутат від ВО «Свобода»:

– Запровадження квот у телеефірі – абсолютно правильне рішення. Чим швидше його приймемо, тим краще.

Нині українська мова – вже питання не культури чи так званої гуманітарної політики, а національної безпеки. Там, де українська мова у нормальному стані й домінує – війни немає. Де українську мову загнали в гетто, її не було в школах, вищих навчальних закладах, державному апараті, медіа – там окупація й війна.

Звісно, треба забезпечити права нацменшин, але 25% у національному телеефірі –  більш ніж достатньо для цього. Зараз в Україні немає жодних проблем із нацменшинами. Усі вони мають необхідні права. Єдина проблема, яку маємо – імперська політика Москви. Кремль використовує штучно створені й роздуті пропагандистські міфи з власною метою.

Починаючи з 1991 року нам весь час розповідали, що українська мова, історія, національна ідентичність не на часі. Влада й так звані псевдоеліти довели ситуацію, що сьогодні маємо війну й окуповані території. Потрібно чітко ставити питання: є Україна, а отже, тут має бути українська історія, українські герої та єдина державна українська мова.

Микола Княжицький, нардеп від фракції «Народний фронт», голова комітету ВР із питань культури та духовності:

– На українську мову ніхто квоти не запроваджує. Говорити мають українською. 25% – це квоти для національних меншин.

Що ж до контенту, українською можна перекладати будь-який. Маємо також законопроект «Про кінематограф» із поправками президента. Він передбачає фінансування, пільги й захист авторських прав для україномовного контенту. Стимулюватиме його виробництво.

Запровадження квот – це питання захисту прав українців, які живуть і на Донбасі, і у Львові, і у Харкові.

Єгор Соболєв, народний депутата від фракції «Самопоміч»:

– Питання, чи вистачить українського контенту, навіть недоречно порушувати. В Україні багато талановитих людей. У царині культури ми завжди мали таланти, в усі часи та за будь-якої влади. Біда в тому, що ми тривалий час були російською колонією і значною мірою нею залишаємося. Тому закон про мовні квоти на українських телеканалах – це крок назустріч свободі й творенню своєї держави.

Ольга Головка

Фото: 2000.ua


Телетайп: чи є життя після «нормандського формату»?

Телетайп: синопсис четвертого сезону прямоефірного серіалу «слуга народу»

Телетайп: рейтинг влади падає, терміново пора політично дорослішати

Телетайп: наїстися політики до завороту мізків

Телетайп: теорія повітроплавання стосовно української політики

Телетайп: про володаря доль Володимира В’ятровича та кнопочку на тім’ячку

Телетайп: «колишніх» з їх схемами треба карати, а не наслідувати!

Телетайп: баланс між США і Китаєм – ключ до реального миру на Донбасі

Телетайп: невигадані сюжети для продовження серіалу «Слуга народу»

Телетайп: індульгенція Зеленському, ренегат Порошенка і Портнов як професор юридичного свавілля

Телетайп: «Слуга народу» нависає над країною, як колись КПРС

Телетайп: оглядини Зеленського в Європі, «непонятки» в Мінську і «ударні» метання Кличка

Телетайп: слідом за ситуаційною кімнатою Порошенко може поцупити і київське ППО?

Телетайп: екіпаж яхти «біда» набраний і готовий до кругосвітньої регати?

Телетайп: президент Зеленський в приймах у олігархічної системи

9 травня: історія проти істерії

Ціна 9 травня – вічна військова травма

Парад цинізму: як день скорботи перетворили на свято

Телетайп: зв’язка «Порошенко-Путін» проти президента Зеленського?

Показати ще