Відокремитись, щоб об’єднатись: навіщо Україні помісна церква

Читать на русском
церковь4

У червні парламент звернувся до Вселенського Патріарха із проханням створити в Україні ЄППЦ та надати їй автокефальний статус, тобто визнати церковну незалежність. У липні голова Верховної Ради Андрій Парубій заявив, що єдина помісна православна церква є запорукою національної безпеки, а під час візиту до Туреччини в листопаді відвідав Вселенського Патріарха Варфоломія і запросив його до України. Politeka розбиралася, чи пришвидшить це процес об’єднання церков в Україні та навіщо церкві потрібна незалежність.

Единая поместная церковь в Украине: агрессия России дала шанс автокефалии

Чому церкви не об’єдналися раніше

Дисидент, релігієзнавець і проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович запевняє, що питання об’єднання церков в Україні порушувались завжди.

«Пам’ять про єдину київську церкву завжди жила в Україні, – каже він. – Люди пам’ятають історично, що це була одна церква, яка потім під різними гравітаційними силами історії розкололася. І питання про об’єднання існувало завжди. Могло затихати через різні імперіальні впливи Росії. Але як тільки-но Україна ставала незалежною бодай на короткий період, знову ця ідея відроджувалася. Тож не дивно, що сьогодні це жваво обговорюється в Україні, оскільки ми незалежні».

Але за 25 років незалежності нам не вдалося об’єднати церкви. Маринович вважає, що, на відміну від інших проблем, у цій не варто звинувачувати людей при владі.

«Борони Боже, щоби влада об’єднувала церкви, – говорить релігієзнавець. – Її представники повинні об’єднатися самі. Має бути знайдено формулу порозуміння. Бо поки що більшість українців мислять категоріями конфесії. Ставлять питання про створення Єдиної Помісної Православної Церкви. За цим словом «православна» одразу стоїть конфесійна ознака. Натомість Київська церква історично була поза конфесійною і належала до дорозкольної церкви. У 988 році ще не було поділу на конфесії, на католиків і православних. Були різні обряди, але церква була одна».

Зараз гілками історичної київської церкви є УПЦ Київського патріархату, УПЦ Московського патріархату, Автокефальна православна церква, а також Українська греко-католицька церква. На думку Мариновича, для багатьох православних об’єднання із греко-католиками є у принципі неможливим.

Коли ж українці зможуть мислити понад конфесійно та коли вдасться створити помісну церкву, експерти спрогнозувати не беруться.

«Думаю, нам допоможуть самі обставини, – вважає Маринович. – Наведу приклад. Зусилля всіх українських націоналістів не зробили би в Україні те, що одним помахом руки зробив Путін для об’єднання української нації. Передбачити це було не можливо. Я цілком можу уявити ситуацію, що самі зовнішні обставини сприятимуть тому, щоб процес переосмислення в українських головах тривав швидше. Це справа не лише ієрархів церков. Найбільше, що додає оптимізму – це бажання самих людей жити в одному духовному полі. На Майдані під час революції був намет, де молилися всі, хто хотів. Кожен молився відповідно до своїх обрядів і канонів, але разом із тим відчували єдність».

Як Росія привласнила собі історію Київської Русі

Уже лунають заяви патріарха Кирила, що Російська православна церква ніколи не погодиться на незалежність Української церкви від Московського патріархату.

Чи відбувся проросійський злам у Молдові та Болгарії?

«Для них це означає кінець. Кінець їхньої концепції Єдиної Русі, – пояснює релігієзнавець. – Найбільшою крадіжкою тисячоліття була крадіжка історії Київської Русі, привласнення її Московією. Це була інша держава, яка просто захотіла мати престижну історію і поцупила її у нас. Епоха Москви закінчується. Можна завоювати щось, але не можна вселити в Москву київський дух. Ніяк не зробите, щоб Москва дихала київською церковною традицією. Тому поки є імперська сила, вона заборонятиме такі зміни і не допускатиме нових трансформацій. Але мине час. Так, як розпався Радянський Союз, так розпадеться і теперішня імперська конструкція».

Кожен рік зволікання зі створенням Єдиної помісної української православної церкви шкодить розбудові держави. Так вважає Богдан Шиба, депутат Луцької міської ради, екс-мер Луцька. У 2015 році він був одним з ініціаторів звернення до громади міста із закликом виходити з Московського патріархату та створювати Єдину помісну православну церкву.

«Православна церква тісно пов’язана з державою. Коли утворюється окрема держава, має бути створено окрему помісну церкву, – каже політик. – Інакше вплив на суспільство здійснюватиме інший церковний центр. У нашому разі – московський. Оскільки інтереси московської патріархії однозначно збігаються з інтересами російської імперії, то вони шляхом духовного впливу намагаються не допустити утворення помісної православної церкви в Україні і не допустити розбудови української держави. Вони ж із нетерпінням чекають, коли Україна розвалиться і повернеться назад у лоно імперії».

За словами депутата, громадські організації Волині зверталися до Вселенського Патріарха із проханням визнати не чинним акт 1686 року (Київська митрополія тоді була приєднана до Московського патріархату, – ред.) як такий, котрий було ухвалено з порушенням священних канонів Православної Церкви.

«Просили, щоб Вселенський Патріарх прибув до України і провів об’єднавчий собор, – пояснює Шиба. – Чим швидше це відбулося б, тим швидше почалася б деокупація східних областей України, повернення Криму і відновлення цілісності України. Багато залежить від духовного впливу».

Шиба переконаний, що Москва перешкоджатиме втіленню цієї ідеї у життя.

«Вселенський Патріарх перебуває на території Туреччини. Тому Путін і Кирило намагатимуться впливати на нього методами дипломатичного і недипломатичного тиску, щоб він не надав томас (документ церковного права, – ред.) Українській Православній церкві, – каже депутат. – Вони діятимуть нелегальними способами, шляхом погроз, підкупу, диверсій і провокацій. Робитимуть усе так само, як і в 1686 році, коли здобули свій престол, просто підкупивши Вселенського Патріарха Діонісія, подарувавши йому хабара у вигляді золотих червінців і шкурок соболя. Київська митрополія у 1686 році незаконно, не за приписами церковних канонів, була приєднана до Московського патріархату».

Питання для референдуму

Коли матимемо помісну церкву, зникне поділ на схід і захід, південь і північ, вважає Шиба.

Американська історія України

«Це запорука єдності України, – переконаний він. – У нас проблема не лише з Росією. Хоча з нею найгостріша, і перейшла вже у воєнну фазу. Маємо приховані територіальні претензії і з боку Польщі, Угорщини, Румунії. Роздаються карти поляка, вручаються угорські і румунські паспорти на українській території. Це серйозна небезпека, яка вже б’є по єдності України. А це найстрашніше. Якщо Україна і український народ будуть духовно, культурно і ментально єдині, то його не розірвеш жодними зазіханнями. Єдності без помісної церкви важко досягти».

Шиба упевнений, що якщо об’єднати церкви не зможе Петро Порошенко, то це точно зробить наступний президент.

У зв’язку з військовою агресією Росії проти України за останні два роки посилилась тенденція до відходу парафій УПЦ Московського Патріархату в юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату. Такі випадки в УПЦ МП вважають захопленням парафій, а в УПЦ КП – законним переходом.

«Якби більше єпархій і парафій перейшли до Київського патріархату, визнання помісної церкви стало б формальним актом, – вважає Богдан Шиба. – Навесні синод Московського патріархату ухвалив рішення і відрядив понад тисячу монахів і священиків до України. Тепер вони в нас пропагуватимуть ідеї «русского міра» і переконуватимуть, що не слід переходити з Московського патріархату до української помісної православної церкви. Зараз багато залежить від людей. Як і в 1991 році. Якби люди не підтримали на референдумі незалежність, не певний, що без цього ми б мали незалежну Україну. Такий самий референдум можна провести і зараз. Спитати українців: «Чи ти хочеш свою православну церкву? Чи бажаєш далі підкорятися Москві?». Тоді б питання вдалося вирішити швидше. Нікуди б не подівся Вселенський Патріарх. І Москва би, зціпивши зуби, змирилася».

Яна Романюк


Телетайп: чи є життя після «нормандського формату»?

Телетайп: синопсис четвертого сезону прямоефірного серіалу «слуга народу»

Телетайп: рейтинг влади падає, терміново пора політично дорослішати

Телетайп: наїстися політики до завороту мізків

Телетайп: теорія повітроплавання стосовно української політики

Телетайп: про володаря доль Володимира В’ятровича та кнопочку на тім’ячку

Телетайп: «колишніх» з їх схемами треба карати, а не наслідувати!

Телетайп: баланс між США і Китаєм – ключ до реального миру на Донбасі

Телетайп: невигадані сюжети для продовження серіалу «Слуга народу»

Телетайп: індульгенція Зеленському, ренегат Порошенка і Портнов як професор юридичного свавілля

Телетайп: «Слуга народу» нависає над країною, як колись КПРС

Телетайп: оглядини Зеленського в Європі, «непонятки» в Мінську і «ударні» метання Кличка

Телетайп: слідом за ситуаційною кімнатою Порошенко може поцупити і київське ППО?

Телетайп: екіпаж яхти «біда» набраний і готовий до кругосвітньої регати?

Телетайп: президент Зеленський в приймах у олігархічної системи

9 травня: історія проти істерії

Ціна 9 травня – вічна військова травма

Парад цинізму: як день скорботи перетворили на свято

Телетайп: зв’язка «Порошенко-Путін» проти президента Зеленського?

Показати ще