На межі зради: як сумнівні кандидати становляться держсекретарями

«Або я, або він», – так прокоментував обрання державним секретарем міністерства інфраструктури людини з дуже підозрілою біографією міністр Володимир Омелян. Про сумнівний конкурс також заявила в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

«Прекрасний фахівець, який роки пропрацював у Міністерстві внутрішніх справ. Прошу голосувати», – так лаконічно міністр внутрішніх справ Арсен Аваков охарактеризував Олексія Тахтая під час засідання Кабміну 30 листопада.

Новина одразу облетіла соцмережі. Обурені журналісти одразу нагадали міністру епізод 1,5 річної давнини, коли новопризначений держсекретар потрапив у приховану відеокамеру СБУ в кабінеті тодішнього заступника міністра Сергія Чеботаря. На відео чиновники домовлялися про продаж піску державної компанії на фіктивному тендері. Саме Тахтай, тодішній директор департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС, пояснює колегам, що пісок «продадуть на фірму-прокладку». Прокуратура порушила справу лише проти керівника самого державного підприємства, а от обидва високопосадовця МВС залишилися поза підозрою.

Активісти пригадали Олексію Тахтаю роботу в Адміністрації президента Януковича під головуванням Сергія Льовочкіна. Проте, це не завадило Авакову поставити на голосування Кабміну призначення Тахтая державним секретарем. Він став першою людиною, офіційно призначеною на нову в українському державному апараті посаду.

Обличчя зради

Чому так багато галасу навколо посад державних секретарів?

За задумкою авторів реформи, головним виконавцем наказів та політики будь-якого міністра з 1 січня 2017 року стануть державні секретарі. Вони мають бути позапартійними, незалежними, призначатимуться через конкурси, підписуватимуть контракт на п’ять років і стануть одними з перших топ-чиновників, які отримуватимуть офіційну зарплату в понад 35 тис. грн.

У разі зміни Кабміну чи міністра, саме держсекретарі мають забезпечити поступовий розвиток та реформування відомства, набиратимуть людей на роботу та відповідатимуть за державні закупівлі. Саме тому призначення Олексія Тахтая з сумнівним досвідом роботи в корумпованих органах та корупційними зв’язками громадські активісти вважають дуже небезпечною ознакою і обіцяють домогтися висловлення йому недовіри.

Але чи не найбільш кричущою ознакою того, що результати проведення «чесного» конкурсу, дають не просто погані, а дуже погані результати, стала обрання 16 листопада державним секретарем Міністерства інфраструктури Андрія Галущака.

«Наразі ми маємо спробу реваншу і не дозволимо бути ширмою з міністрів-реформаторів, за якою сумнівні «секретарі» займатимуться справжнім бізнесом, – не прозоро натякнув міністр Володимир Омелян. – Я не чіпляюся за жодні посади і працюю на країну так, аби бути ефективним. Тому хтось з нас працювати в цьому міністерстві не буде».

Хто саме «не буде» працювати в міністерстві мають вирішувати на засіданні Кабміну, але що ж викликало таке обурення міністра? Достатньо придивиться до біографії майбутнього держсекретаря.

Крім посади «помічника» різних депутатів останніх трьох скликань, Галущак встиг попрацювати в «Нафтогазі» (2006 рік), покерувати інвестиційною політикою «Укрзалізниці» (2013 рік), але головну кар’єру зробив за часи Януковича у Державному агентстві із інвестицій під керівництвом відомого Владислава Каськіва.

Саме Галущак очолював скандальний проект «Повітряний експрес» з побудови сучасної лінії залізничного сполучення між Києвом та аеропортом Бориспіль у 2011-2012 роках. На це збиралися витратити понад $370 млн. За два роки «роботи» українська сторона домоглася лише перерахування китайській компанії, яка мала здійснювати будівництво, $170 млн, які до бюджету не повернулися.

Також Галущак був заступником директора нацпроекту «LNG-термінал». Договір на його будівництво в Одеському порту на $1 млрд Каськів підписав з «лижним інструктором» Хорді Бонвехі в листопаді 2012 року. Частина коштів, які перерахували на цей проект, зникли в офшорах. Лише по одному з епізодів прокурори довели розтрату 7,5 млн грн.

Саме за цю «роботу» над «залученням інвестицій» Каськіва в березні 2016 року оголосили в міжнародний розшук, але поки ніяк не можуть повернути з Панами, де чиновник переховується від правосуддя. Самому Галущаку розшук колишнього начальника ніяк не заважає.

«Сім’я» невмируща

Ще однією помітною тенденцією конкурсів на посаду держсекретарів стали люди з «Сім’ї», тобто близькі до оточення екс-президента Януковича.

Ще одним держсекретарем, тісно знайомим із найгучнішими корупціонерами часів Януковича, став Олексій Перевезенцев, чинний директор юридичного департаменту міністерства економічного розвитку.

За 17 років державної кар’єри він встиг попрацювати в МЗС, Адміністрації президента та Міністерстві економіки. Напевно, на Перевезенцева ніхто б не звернув уваги, якби не його робота у Нацагентстві з питань підготовки та проведення Євро-2012, яке курував Борис Колесніков. В 2013 році Перевезенцев став членом наглядової ради держкомпанії «Нафтогаз-Україна», яка тоді отримала понад 10 млрд грн державного фінансування, а сама рада складалася з представників «Сім’ї».

За результатами «конкурсу» державним секретарем Міненерго має стати Максим Немчинов. Крім того, що «не ангажований та політично незалежний» майбутній секретар в минулому скликанні Ради був помічником нардепа від Партії регіонів Павла Коржа, керівний досвід Немчинов здобув саме в Міненерго, де відповідав за «реформування» Департаменту вугільної промисловості в 2011-2014 роках.

Щоправда, в підсумку роботи керівництво департаменту уникло люстрації, збільшило державні дотації шахтам, якими володів Рінат Ахметов, а в 2014 році саме вони придумали формулу ціни вугілля «Ротердам плюс». Так вугілля з окупованих територій стало потрапляти на територію України по ціні ресурсу на біржі в Голандії. Завдяки цьому найбагатший український олігарх продовжує контролювати вугільну та енергетичну галузі України.

Де собака зарита?

Разом із міністром інфраструктури паніку щодо конкурсу на посаду державного секретаря почала бити в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Вона вже заявила про неприйняття результатів конкурсу, який ще не завершився.

«Ми повинні вимагати, щоб наші службовці були професійними. Але процедура, за якою їх обирають, недосконала. До другого етапу конкурсу на держсекретаря Мінздраву пройшли керівники фармкомпаній, представники приватних страхових компаній та люди з уряду Януковича, які були звільнені з Міністерства через непрофесійність. Але усі вони чомусь пройшли у другий тур», – підсумувала Супрун роботу конкурсної комісії.

Вона пообіцяла зібрати окрему комісію при Кабміні, яка перегляне процедуру конкурсу. До цього моменту ані Супрун, ані Омелян призначати своїх держсекретарів не збираються.

Експерт платформи «Реанімаційний пакет реформ» Микола Виговський, який слідкує за конкурсами на державні посади, називає закритість конкурсної комісії головною причиною сумнівних результатів.

«Вони не публікують оцінки окремо кожного члена комісії, не надають цю інформацію у відповідь на запити та майже унеможливили доступ журналістів на засідання комісії, – пояснює ситуацію експерт. – Хто входить до цієї комісії? Навіть двоє «представників громадськості» насправді працюють на Адміністрацію президента через те, що онлайн-голосування за них свого часу зламали та протягли через кишенькові організації підконтрольних членів Комісії».

До складку конкурсної комісії входять представники президента, парламенту та уряду, представник профспілок, представник Асоціації роботодавців, голови НАЗК і Нацагентства з питань держслужби та чотири представники громадськості. Насправді об’єктивним результатом конкурсів можна вважати лише 2 бали з максимальних 20-ті, каже Виговський.

«Це максимум за результатами здачі тестів, все інше виставляють члени комісії особисто, що є простором для маніпуляцій», – пояснює він.

Виконавчий директор представництва міжнародної антикорупційної організації Transparency International Україна Ярослав Юрчишин заявив, що представники громадськості збирають усі факти підозрілого голосування, під час якого перемагають явно не кращі кандидати і передадуть їх в НАБУ.

«Під час проведення конкурсів неполітичних фігур перемагає політика. Скоріш за все, це провина організаторів, які відсіюють якісних кандидатів, а намагаються навісити на шиї міністрів хомут у вигляді неякісних секретарів. Ефективний механізм дискредитується внаслідок корупційних схем в управлінський ланці і ми це маємо зупинити», – переконує Юрчишин.

Якщо активістам вдасться зашкодити офіційному призначенню сумнівних кандидатів, нардепам доведеться знов відкласти обмеження на завершення проведення конкурсів. Зараз на чиновниках лежить обов’язок завершити усі конкурси до 1 січня 2017 року. Враховуючи те, чим ці конкурси завершуються зараз, активісти просять перенести термін втілення реформи.

«Краще зупинити призначення, поки діють чинні керівники апаратів і не буде нового порядку проведення конкурсу, – переконаний Юрчишин. – Краще зупинити спробу зганьбити реформу, аніж дозволити проводити її так, як зараз. По тим, кого вже обрали, доцільно провести додаткову перевірку і домогтися того, щоб на конкурсах перемагали справді найсильніші кандидати».

Ілля Лукаш