Спецоперація чи початок Майдану? Хто стоїть за протестами та чим вони можуть закінчитися

Попри очікування та перекриття центральних вулиць, у середмісті засніженої української столиці не зібралося навіть десятка тисяч мітингувальників. Поки опозиційні політики розповідали про підтримку «справедливого протесту», соціальні мережі напередодні жевріли оголошеннями про набір учасників цих самих акцій за гроші

До нас прийшов «Шатун»?

СБУ та провладні політики ще тиждень тому попереджали про реалізацію плану «Шатун» зі дестабілізації ситуації в Україні, який було начебто розроблено у Кремлі. Учора Блок Петра Порошенка взагалі напряму звинуватив «Батьківщину» в «поєднанні апологетів режиму Януковича з тими, хто поруч із нами брав участь у Революції гідності» й організації та проведенні оплачуваних акцій.
Експерти сходяться в думці, що в нинішній хвилі протестів «змішались коні, люди і залпи тисячі гармат». Колишній заступник СБУ та віце-президент Центру стратегічних досліджень та аналізу Олександр Скіпальський бачить спробу політичних сил з обох боків зіграти на випередження на тлі стабільного наростання невдоволення ситуацією.

«Загроза з боку Росії залишається, там шукатимуть найменші підстави для підтримки протистояння влади з народом. Є очевидна тенденція з боку влади прикрити свої недоробки, казнокрадів і злодюг, «російськими планами» щодо розхитування ситуації. Простий приклад: протести планувалися значно раніше, ніж з’явився сумнівний «Шатун», але влада вважає, що його публікація когось зупинить», – вважає Скіпальський.

Протести не того віку

Водночас соціологи кажуть, що прагнення опозиційних політичних сил підняти людей на протести зараз приречене на провал. Заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха оцінює протестні настрої українців не так оптимістично, як «Батьківщина» чи Опозиційний блок.
«Протестні настрої є – це факт, але чи віддзеркалюють ці акції їх – ще питання, – каже Головаха. – Протестні настрої вочевидь не сягнули критичного рівня, тому за усіма оцінками, нинішні акції більше нагадують технічні заходи».

Ці «технічні заходи» є швидше виявом спроб опозиційних сил «застовпити» електорат, вважає заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький. Він не бачить у них «руку Москви», так само, як і початку справжнього Майдану.
«Рушійна сила Майданів – це молодь, а зараз виходять люди передпенсійного та пенсійного віку. Майдани так не відбуваються. На них спочатку виходять самі люди, а потім туди приходять політики. А нині ошуканих вкладників скоріше найняли ті, у кого гроші якраз є», – вважає Голобуцький.

Ставка на перевибори

Єдине в чому сходяться експерти, це у вирішенні проблеми в середньостроковій перспективі: позачергові парламентські вибори. Врешті й українські політичні сили, і кремлівські «шатуни» користуються хиткою владною конструкцією, яка, власне, тримається на партії «Народний фронт».
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов нагадує, що будувати владну конструкцію на політичній силі з 1% підтримки – апріорі дестабілізаційний фактор. Навіть поступки населенню, на кшталт підвищення мінімальних заробітних плат чи поширення субсидій, не відвернуть головних причин протестів: невдоволення владою та прагнення оновити її.
«Якщо влада не зверне увагу на нинішні протести, вони можуть перетворитися на початок протестного циклу. Згадайте, як наростали акції проти Януковича: податковий Майдан, Врадіївка, мовний майдан. Помаранчева революція так само починалася з «України без Кучми», – пригадує Карасьов. – Якщо влада і надалі стоятиме в обороні, це завершиться кінцем нинішніх політичних еліт. Українська історія показує, що середній час тримання такої оборони – 2-3 роки, з яких щонайменше рік уже минув».
А от очевидність перспективи дострокових виборів навесні чи восени наступного року якраз і змушує гравців опозиційного фронту активізувати свої дії. Окрім звичних Юлії Тимошенко, Олега Ляшка та Опозиційного блоку, там з’явився ще один потужний гравець – відставний одеський губернатор Михаїл Саакашвілі.

«Союзу між ними не буде, бо електорат у них спільний, а сусідські чи схожі партії спільно на вибори не ідуть. Це закон політичного поля. Тому похід Саакашвілі на вибори гратиме на руку саме Банковій. На цих виборах він може поламати плани Юлії Володимирівні й обмежити її роль головного опозиціонера. Це не означає, що хтось у змові, але є об’єктивні речі, які політиків зближують, а іноді – розводять якнайдалі», – каже Карасьов.

Зі свого боку Голобуцький відкидає варіант складення мандатів половиною депутатів, що є умовою саморозпуску Верховної Ради. Малоймовірними він вважає дострокові президентські вибори.
«На перевибори не готові ані на Банковій, ані на Грушевського, – переконаний Голобуцький. – Вони можливі лише за умови тиску вулиці. А ось президент у нас залишається до 2019 року, і навіть за нового парламенту імпічменту чи дострокових президентських виборів не буде. А навіщо? Боротьба за уряд та посаду прем’єра – значно важливіша».

Ілля Лукаш