Найкращі друзі українців – це японці

Українсько-японські відносини можна сміливо називати унікальними. Наразі фінансова допомога Японії Україні сягнула вже більше трьох мільярдів доларів, з яких дві третини було виділено після 2014 року.

Так, в березні 2016 року країна висхідного сонця видала Україні довгостроковий пільговий кредит на стабілізацію макроекономічної ситуації на суму $ 331 млн – в рамках спільного проекту зі Світовим банком. Гроші були видані на 20 років з 6-річним пільговим періодом, під час якого Україна не платитиме відсотки за кредитом.

Відстань між Києвом і Токіо спонад 8 тисяч кілометрів по прямій, але проблеми у наших країн схожі: окупація Росією Криму та частини Донбасу – в України і чотирьох південних островів Курильської гряди – у Японії. Очевидно, саме тому одразу після незаконної анексії Криму Токіо підтримав Київ і приєднався до всіх західних санкціям проти РФ.

В Японії не соромляться говорити про російську агресію напряму. Ось, наприклад, як за версією Японії розвивалися події в Україні в 2014 – 2015 роках: «Внаслідок зародження незаконних збройних угруповань, а також після ВІЙСЬКОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ НА СХІД УКРАЇНИ була оголошена позачергова мобілізація, а також проводиться активна політика збільшення обороноздатності країни. У січні 2015 року Україна відмовилася від політики неприєднання і офіційно встановила курс на вступ до НАТО».

Чи багато ви знаєте країн, приміром того ж Євросоюзу, які прямим текстом заявляють, що війна на сході України – це інтервенція російської армії? А Японія дає цьому однозначне трактування.

Природно, що у вкладеннях японцями своїх грошей (яких, не сперечаємося, в економіці Японії, що бурхливо розвивається, досить багато) є свій резон. Країна на 60% залежить від імпорту продовольства. Тому розглядає Україну як перспективного виробника сільськогосподарської продукції.

Лише в 2015 році експорт наших зернових культур до Японії зріс удвічі і ссягнув 148 млн доларів. І це незважаючи на фактичну заборону з боку Росії транзиту в країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Експерти очікують, що в нинішньому році експорт сільгосппродукції до Японії може досягти 1 млрд доларів.

Прямі інвестиції з Японії, з урахуванням грошей філій японських корпорацій, розташованих в Європі, становлять 300 млн доларів. Найбільший обсяг грошей алучений до сфери торгівлі, ремонту автомобілів (60%) і в переробну промисловість (35%).

Головні японські бізнес-структури, що працюють в Україні: «Сумітомо», «Иточу», «Міцуї», «Марубені», «Міцубісі», «Соджиц». Не можна обійти увагою і японську корпорацію «Фуджікура» (Fujikura), яка будує в індустріальному парку Львова «Рясне-2» комплекс із виробництва автомобільних електрокомпонентів площею 11600 квадратних метрів. Протягом трьох років підприємство працевлаштує понад три тисячі робітників. Будівництво триватиме півтора року, сума інвестицій становитиме 75 млн доларів.

Ще 1.1 млрд доларів піде на реконструкцію Бортницької станції аерації в Києві (пільгова позика на 40 років із десятирічним мінімальним періодом під 0,1% річних). Японські компанії також готові надати грант на 60 млн для модернізації турбін Трипільської та Зміївської ТЕС, що належать до державної компанії «Центренерго», яка підлягає приватизації. А також хочуть брати участь в тендерах з будівництва наших гідроелектростанцій.

Ну й, нарешті, Україна стала першим партнером Японії в Європі по імплементації Кіотського протоколу. Одним із результатів цього стала передача 1,5 тисячі новеньких Toyota Prius для патрульних поліцейських.

Що ж, можна констатувати, що в стосунках Україна-Японія ми бачимо чудовий зразок дипломатії по-східному – коли підтримують ворог мого ворога (а мало у кого в світі є сумніви в тому, що Токіо не відмовиться в доступному для огляду майбутньому від «північних територій»).

При цьому є й чимала економічна вигода.

Для країни, фактично позбавленої природних ресурсів, український продовольчий ресурс виглядає зовсім не зайвим. При певних умовах саме відроджена Україна може стати провідником японської політики і в Східній Європі. Тут японські інтереси не такі очевидні, однак вони точно присутні.

З японського боку це гра, що називається, «в довгу» – і геополітичні дивіденди вони побачать не дуже скоро. Але одне те, що прагматичні японці визначили величезний потенціал нашої країни і рішуче вкладають в Україну чималі кошти, вселяє надію – що все у нас буде добре.

Решта вже справа наших рук і мізків.

Михайло Жирохов