Вище оцінили лише такі досягнення 2016 року, як перемога Джамали на Євробаченні, вдалий виступ української збірної на Паралімпійських Іграх та підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн.
Перший етап подання електронних декларацій завершився рік тому – 30 жовтня 2016 року. Тоді власні статки та найближчих родичів задекларували понад 100 тис. високопосадовців, включно з президентом, членами Кабміну, депутатами, суддями і прокурорами.
«Друга хвиля» прокотилася вже на початку 2017-го. Інформацію про свої прибутки в систему внесли ще понад мільйон посадовців різних рівнів.
Мільйони готівки, десятки об’єктів нерухомості, дорогі автівки, вертольоти, яхти, прикраси, картини, храми, квиток у космос та святі мощі – це лише невеликий шматок того, чим, як виявилося, володіють українські чиновники.
При цьому Національне агентство з питань запобігання корупції за рік роботи повністю перевірило лише 29 декларацій представників Кабміну. Порушення виявили у чотирьох.
Politeka запитала у експертів, як вони оцінюють результати впровадження системи електронного декларування рік потому.
Карл Волох, блогер, екс-член Громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті:
– Загалом електронні декларації – це дуже серйозна антикорупційна річ, просто цього недостатньо. За рік їхнього існування результат навіть несподіваний. Зіткнулися з проблемою: зробили гарний крок уперед з погляду прозорості й показали статки чиновників, суддів, правоохоронців, але нічого з тим вдіяти не можемо. Тому загальний ефект від їхнього впровадження радше негативний, ніж позитивний. Електронні декларації посіяли серед народу ще більшу ненависть до керівного класу. Створили враження у суспільстві, що всі крадуть, а до відповідальності нікого не притягують.
Проблема у тому, що в українському законодавстві фактично відсутні інструменти, які дозволяють якось притягувати до відповідальності людей за їхні необґрунтовані статки. Тобто якщо особу зловили на хабарництві, відкаті чи інших корупційних діях, то за рішенням суду в неї можуть конфіскувати майно. Якщо ж особу викрили у тому, що має багато майна та відсутні підтвердження, що все нажито чесно, то жодної відповідальності за це вона не несе.
Єдина стаття в українському законодавстві, яка дозволяла б притягнути таку особу до відповідальності, це стаття 368-2 Кримінального кодексу України «Незаконне збагачення». Однак і вона прописана так, і всі це розуміють, як неконституційна.
Статтю 368-2 намагалися застосувати лише двічі: НАБУ в справі проти прокурора сил АТО Костянтина Кулика та Генпрокуратура щодо колишнього керівника Департаменту ДАІ МВС України Олександра Єршова. Необхідний закон про спецконфіскацію, який міг би дозволити, не порушуючи Конституцію, щось робити із незаконним майном, до Верховної Ради так і не пройшов.
Єдиний шлях, який іще залишився, його використовує генпрокурор Юрій Луценко – фігурантам подібних справ, зокрема народним депутатам, він намагається змінювати звинувачення на несплату податків. У принципі, це можливо. Якщо маєш певне майно й не можна довести, що ти не злочинець, водночас податки не сплатив, отже, намагатимемося притягнути до відповідальності за несплату податків.
Олександр Палій, політичний експерт:
– За рік результат від електронних декларацій переважно поганий. Подавати їх змусили велику кількість людей, які не пов’язані з корупційними ризиками, без серйозних на те підстав. Насправді корупційних посад у країні значно менше.
Електронні декларації лише розбурхали в українському суспільстві заздрість та підірвали соціальну солідарність. Окрім того, полегшили роботу іноземним спецслужбам, насамперед російським.
Реформу провели не зовсім правильно. Інформацію про статки чиновників виклали, всі дізналися, що вони мають мільйони коштів, на цьому й усе.
Щоб реформа працювала належним чином, потрібно було значно звузити кількість осіб, які мають подавати електронні декларації. Щоб не дратувати чиновницьку дрібноту, яка взагалі ні на що не впливає. До того ж люди, які декларують майно, мають нести за це серйозну відповідальність. І головне – вони мають показали, звідки все взяли. Якщо не можуть продемонструвати, що майно набули легально, це мало б закінчуватися звільненням.
Тоді відбулася б серйозна люстрація. Зараз це лише профанація, яка радше нашкодила, ніж була корисною.
Та й узагалі, НАЗК – безладний орган, у якому люди отримують величезні зарплати невідомо за що. За рік перевірили мізерну кількість декларацій.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
– Якщо електронні декларації розглядати як інструмент профілактики, обмеження корупції, то у цьому сенсі ефект навіть перевищив очікування. Система електронного декларування у нинішньому вигляді може значно сильніше вплинути на склад наступного депутатського корпусу, ніж зміна виборчої системи. Значна частина нинішніх нардепів просто не підуть у парламент та на держслужбу. Їм це буде невигідно. Багато клопоту та ризиків.
Самі собою електронні декларації не є інструментом для боротьби з корупцією, але їх можна для цього використовувати, що й бачимо на прикладі Генпрокуратури. У зоні ризику можуть опинитися більшість депутатів. Не думаю, що ГПУ зараз готова до таких масштабів, але ризики все ж таки доволі великі. Тому електронні декларації можуть стати початком революційних змін.
Нині НАЗК використовує лише 5% потенціалу антикорупційного ефекту від е-декларацій. Не до кінця врегульовано питання, як користуватися наслідками електронного декларування, як їх використовувати для пошуку порушень, свідомого ухилення від декларування майна або доходів, як це виявляти та як потім використовувати задля боротьби з корупцією.
Тут потрібно допрацювати. Однак початок є, і потенціал величезний. Також із часом усе ж таки доведеться спрощувати електронні декларації. Ніде на Заході немає декларування у такій жорсткій формі.
