Коротка пам’ять про «Курськ»

У серпні 2000 року, через кілька тижнів після інавгурації Путіна, відбулася катастрофа з підводним човном «Курськ». Гордість тодішнього російського військово-морського флоту, побудована в 1992 році, яка увійшла до складу флоту в грудні 1994 року, вона потонула в Баренцевому морі на глибині близько 100 м і в 150 км від берега. Це удвічі боляче для моряків-підводників, бо в той час російський військовий флот не міг похвалитися великою кількістю нових, а підводний човен був просто юним за всіма канонами, кораблів. Та й зараз, після величезних витрат на переозброєння, російський флот не може похвалитися суттєвим оновленням корабельного складу.

Чекайте на відповідь

Взагалі, в перші і найважливіші години після катастрофи, російські начальники, як військові, так і цивільні виявилися абсолютно безпорадними. Більш того, країну і світ довгий час годували відвертою брехнею про те, що в середині затонулого підводного човна чутно стуки і ймовірно, що якась частина членів екіпажу виявилася живою. Потім говорили, що з екіпажем встановлений ​​акустичний зв’язок. Другою брехнею було повідомлення, що ядерної зброї на підводному човні немає. Дуже швидко з’ясувалося, що вона там є і її стан невідомий. Світ, як потім виявилося, стояв на межі техногенної катастрофи, в чомусь страшніше чорнобильської. І те, що її вдалося уникнути, повністю відноситься до високої відповідальності членів екіпажу, які в останній момент змогли загасити реактори, але Батьківщина-мати і пальцем не поворушила, щоб їх врятувати.

Це потім стало відомо, що в перші 10-15 годин людей в 8 і 9 відсіках можна було врятувати, але ніхто не хотів брати на себе відповідальність за допуск іноземних рятувальників і їх суден, спочатку в район військових навчань, а потім взагалі в закриту зону. Якась міфічна військова таємниця виявилася важливішою за життя людей.
Так завжди було в Росії. Хоч в царській, хоч в радянській, хоч в нинішній. Людей ніколи не цінували, і тому ніколи не шкодували. Не стала винятком і трагедія з підводним човном «Курськ». Наступні пояснення, що не було рятувальних суден і відповідного обладнання – чергова пропагандистська брехня. Нехай і не найсучасніші, але суда були, і необхідні кадри рятувальників теж. Тільки ніхто не хотів брати на себе відповідальність, і ніхто не знав, як на все це подивиться новий начальник держави російської.

Характерно, що президент і верховний головнокомандувач п’ять днів ніяк публічно не реагував на катастрофу, і продовжував проводити відпустку в Сочі. На питання відомого американського телеведучого Ларрі Кінга про те, що сталося з підводним човном, пролунала дуже проста відповідь: «Вона потонула».

І ще одне. Нова підводний човен «Курськ» вважався непотопляємим і безпечним. Подвійний корпус, об’ємний захист ядерних реакторів, капсула в кормовій частині човна з двигуном, призначена для термінової евакуації всього екіпажу – все це не допомогло врятувати човен і людей.

Взагалі до термінів типу непотопляємий, непробивний, безпечний і подібним не слід ставитися як до реальних. «Титанік» теж вважався непотопляємим, але затонув за лічені години. Начебто конструктори передбачили герметичність перегородок і можливість відсікання затоплених водою відсіків, але ніхто не міг припустити, що сильного удару не витримають заклепки, які скріплювали листи корпусу, і він просто розколеться. Так і з «Курськом». Його непотоплюваність і конструкторські рішення по підтримці живучості не допомогли, коли сталася катастрофа.

В умовах, коли влада воліла не інформувати, а замовчувати, висувалися різні версії причин катастрофи.
Як вважав віце-адмірал Валерій Рязанцев, який входив в урядову комісію з розслідування причин і обставин катастрофи, причиною першого вибуху так званої «товстої» торпеди 65-76 ПВ стало її поповнення незнежиреним повітрям високого тиску 11 серпня 2000 року. Другий вибух стався через зіткнення підводного човна з грунтом, з заповненим водою першим відсіком, на швидкості близько 3 вузлів, з дифферентом (кут відхилення осі човна від площини, наприклад, грунту) на ніс 40-42 градуси на глибині 108 м. Торпедні апарати з бойовими торпедами, спорядженими детонаторами, зім’ялося і зруйнувалися, що стало причиною вибуху.

Віце-прем’єр Ілля Клебанов висловив версію зіткнення «Курська» з протикорабельної міною часів Другої світової війни, але вона не отримала підтвердження.

Газета Berliner Zeitung 8 вересня 2000 року опублікувала статтю, що підводний човен був потоплений випадковим попаданням ракети П-700 Граніт, призначеної для ураження підводних цілей, запущеної з атомного ракетного крейсера «Петро Великий». Подібна версія в Росії практично не обговорювалася.

Офіційний звіт генерального прокурора Володимира Устинова, представлений в 2002 році називає причиною першого вибуху, так звану, товсту торпеду 65-76А (Кіт) в торпедному апараті 4. Через витік пероксиду водню – компонента палива – стався вибух, а через виниклу пожежу пішла детонація торпед і другий вибух. В результаті кілька відсіків були зруйновані. Відзначимо, що торпеди зазначеного типу на момент катастрофи вважалися небезпечними.

Офіційною версією справа не обмежилася. Практично відразу з’явився іноземний слід. Один з членів державної комісії, який приймав підводний човен у промисловості, капітан першого рангу Михайло Волженський вважав, що торпеду в апараті могло заклинити через сильний механічний удар по корпусу човна іноземного підводного судна. Командувач Північним флотом, до складу якого входив підводний човен «Курськ», адмірал В’ячеслав Попов також дотримувався цієї версії.

Найбільш поширеним варіантом іноземного втручання стало торпедування американським підводним човном.
Зокрема, французький режисер Жан-Мішель Карре зняв про це фільм «Курськ. Підводний човен в каламутній воді». Він був показаний в січні 2005 року на телеканалі Frace 2. Начебто неподалік від підводного човна перебували дві американські підводні човни «Мемфіс» і «Толедо». Вони стежили за проведеними навчаннями і повинні були зафіксувати пуски торпеди.

Аналогічної версії дотримуються канадські журналісти, які зняли фільм, показаний по телеканалу History Channel.
За цією версією, намагаючись максимально точно зафіксувати пуск торпеди з «Курська», а вона дуже цікавила в той час американських військових фахівців, «Мемфіс»  наблизився до «Курська», але не розрахувавши відстань, зіткнувся з ним. Капітан, що знаходився в так званій акустичної тіні підводного човна «Толедо», дізнавшись про зіткнення і не до кінця розібравшись в тому, що відбувається, випустив торпеду Мк-48, що потрапила в стик 2 і 3 відсіків. Ця торпеда має мідну оболонку, яка при зіткненні швидко нагрівається і буквально пропалює корпус човна. Середня частина містить збіднений уран, яка завершує руйнування.

Хоча офіційно іноземна версія ніколи не підтримувалася, і чиновники, як військові, так і цивільні її не озвучують, вона постійно підтримувалася в інформаційному просторі. При цьому, як би ненароком, в так званих патріотичних ЗМІ підкреслювалося, що Путін приховав факт іноземної участі в трагедії підводного човна «Курськ», так як не хотів загострювати відносини з США.

Як офіційна версія, так і всі інші страждають  великою кількістю білих плям, і не дають відповідей на безліч питань. Практично все, що відноситься до трагедії підводного човна, до сих пір засекречено, і коли ці матеріали стануть відкритими для дослідників невідомо.

Коротка пам’ять

У Москві не дуже люблять згадувати про трагедію підводного човна «Курськ». Адже правління Путіна фактично почалося саме з неї. Проте, версія про іноземний слід трагедії, час від часу, піднімається пропагандою як символ підступності Заходу, в першу чергу, США. І тут слід як би роздвоюється.

Патріоти пред’являють російському президенту звинувачення в низькопоклонстві перед Вашингтоном. Начебто він, за домовленістю з американцями. спустив історію на гальмах і тим самим принизив Росію. Останнім часом про це практично не згадують, так як подальше начебто дало можливість російському президенту виправдатися.

Офіційна пропаганда американський слід не обговорювала, але по державних телеканалах постійно показували як іноземні, так і російські фільми і репортажі, в яких американська версія всіляко підтримувалася і глядача переконували в тому, що тоді Росія стояла на колінах, а тепер з них піднялася. І тепер нічого подібного б не сталося. Американці б просто не ризикнули підійти близько до району навчань. Кремлівська пропаганда постійно використовувала цю версію, до речі, без реальних фактів і об’єктивних показників. І це абсолютно не випадково.

Згадаймо, що підйом підводного човна з дна був якимсь не дуже логічним. Носова частина, в якій стався перший вибух, була відрізана і залишилася на дні. Ніяких спроб її підняти вжито не було.

На думку багатьох фахівців, піднята частина  не могла дати повної відповіді на причини вибухів, і подальшої трагедії. Поки не ясно, з якої причини взагалі було зроблено так, і які таємниці зберігає не піднята носова частина.

Очевидно одне. Російська влада, тоді і зараз, абсолютно не зацікавлена ​​у встановленні справжніх причин трагедії підводного човна «Курськ». Причини такої поведінки Путіна і його оточення можуть бути найрізноманітніші. Швидше за все, мова йде про цілий комплекс проблем, які намагалася не вирішити, а уникнути російська влада. Про них можна тільки здогадуватися.

І ще один наслідок трагедії «Курська». У Росії практично про неї не згадують. Кажуть про Кавказьку війну з Грузією в серпні 2008 року, про інші події. Про Крим, Донбасі, Сирію і т.д. Чому? Адже загинуло майже 120 осіб.

Відповідь досить проста. Катастрофа «Курська» – це поразка країни, і особисто її президента і верховного головнокомандуючого. Про поразки в Росії взагалі не прийнято згадувати, а про такі тим більше.

Все це утворює коротку суспільну та історичну пам’ять. У великої країни, як стверджує кремлівська пропаганда, велика історія суцільних перемог. І трагедія підводного човна «Курськ» вибивається з цього ряду. Значить, вона не варта, щоб про неї згадувати. І тим більше робити висновки.

Та й як їх зробити, якщо з підводними човнами для російського військово-морського флоту проблема. Вона особливо наочно видно на тлі планів США щодо збільшення підводних сил на період з 2017 по 2030 рік.

Зокрема, передбачається будівництво 28 багатоцільових підводних човнів типу Virginia. Їх будуватимуть на найбільших підприємствах Huntington Ingalls Industries і General Dynamics Electric Boat. Також на початку 2020-х років стартує будівництво нових стратегічних ракетоносців типу Columbia. Всього до 2040 року американський військовий флот отримає 66 підводних човнів, тобто подвоїть їх кількість.
Як зазначив французький журнал «Defense & Securite Internationale», в даний час російський флот має одну багатоцільову атомний підводний човен «Северодвинск» проекту 885 «Ясень», закладена в 1993 і передана флоту в 2014 році. Ще добудовуються підводного човна проекту 971 «Щука-Б». Вони не йдуть ні в яке порівняння з Virginia і Columbia.

Як тут взагалі згадувати про російський флот, який і близько не стоїть поряд з американським, і перемог тут не передбачається. Який вже тут «Курськ». І згадувати не хочеться.

Юрій Райхель