Телетайп: кавуновий ренесанс або зникле громадянство

Віддати перевагу неможливо. Доведеться якось мікшувати.

У тридцяті роки минулого століття серпень проходив на Подолі під знаком кавунів. Сюди приходили і розвантажувалися баржі, наповнені чудовою херсонською ягодою. Кавуни їли по всій столиці, сміттєві баки під зав’язку були заповнені корками. Погода була такою ж пекучою, як зараз, а сміття вивозили ще гірше. Тому над Києвом, особливо над Подолом, стояв солодкуватий запах гнилі.

Запитаєте, до чого тут Міхеїл Ніколозович? А до того, що гнилий дух безглуздого й ідіотського позбавлення його громадянства вже шириться Києвом та далі по всьому світу.

Взаємодія таких амбітних й емоційних політиків, як Міхеїл Саакашвілі  та Петро Порошенко, гарантовано мала скінчитися комунальними чварами. Це так само очевидно, як і те, що прем’єр-недоучка щиро радітиме не чомусь значущому, на кшталт структурних зрушень в економіці, а простому, що можна помацати, зважити, продати, як на рідному з підліткових років вінницькому ринку.

Адже в торгівлі кавунами Володимир Гройсман розбирається краще за всіх у своєму Кабінеті Міністрів. А то й, страшно подумати, в Адміністрації президента. І він уже розуміє, що ягода ця – не цукерки липкі, в коробочки розфасовані. Їх автонавантажувачем або екскаватором якимось із баржі НЕ вивантажиш. Тут міркування і руки потрібні. Багато рук.

А ось вам, до речі, й нові робочі місця – будьте ласкаві, просимо на набережну, на розвантаження кавунів. Обіцяв показати, як країною треба управляти – і ось воно, велике, кругле, багато. А потім можна всіх цих розвантажувачів кавунів на щось інше перекинути.

Наприклад, на блокування АП на знак протесту проти позбавлення Саакашвілі громадянства. Або для перекриття доріг із того самого приводу.

Бо безпосередні прихильники-шанувальники Міхеїла Ніколозовича винятково в Фейсбуці активні. Рвуть і метають. Але лише на дивані, під кондиціонером, перед телевізором.

Бо вони – чисті споживачі. Всеїдні. Споживають кавуни. А також політиків, які спустяться до них з Олімпу, силою телевізійних заклинань переможуть корупцію, непрофесіоналізм, брехливість і злодійкувато нашої влади. Причому без участі самих споживачів. У крайньому разі поставлять лайк. Ну, може, два.

Тимчасом ситуація з Саакашвілі настільки невигідна Порошенку, що деколи складається враження, що у них змова і вони працюють на одну баржу. Тобто на одну кишеню.

На кшталт того, що Порошенко надав своєму університетському другові Саакашвілі можливість політично реабілітуватися і повернутися у велику політику. Почалося у Саакашвілі нормально, потім рейтинг очікувань почав падати. Щоб урятувати проект, друг Порошенка здійняв скандал із позбавленням громадянства. Це повертає Саакашвілі в центр суспільної уваги тут і за кордоном. Він акумулює навколо себе основний протестний електорат, потім, скориставшись якимось «патріотичним кроком» Порошенка, мириться і братається з ним. Протестний електорат дезорієнтований, у розгубленості не голосує, а Петро Олексійович отримує жаданий другий термін …

Це єдиний варіант, в якому є хоча б збочена, але логіка. У всякому разі, тут її більше, ніж у міркуваннях про відродження кавунового флоту при зруйнованому Автодорі та лоукостах, що тікають.

Але, на жаль, здоровий глузд і оцінка наслідків навіть не ночували у ситуації з самодержцем Порошенком. Він упевнений, що може карати і милувати, дарувати і позбавляти. Бо він усіх нас, за пророчим словом його шефа і наставника Віктора Ющенка, «знайшов на смітнику». А Саакашвілі, на його думку, не лише почав кусати владну руку, немов це кавуновий шмат, він туди ще й плюнув, прокрутивши в своїй телепрограмі пісеньку про … е … ну, можна сказати, шоколадний виріб. Такий перехід на особистості не можна пробачити.

Навіть під зовнішнім тиском Порошенко може помиритися з Саакашвіл та повернути йому українське громадянство не раніше, ніж гройсманівські баржі перетнуть Атлантику, везучи кавуни в ментально близьку нам Канаду.

А що, хіба запрацював у нас із Канадою режим вільної торгівлі? Це ж усе заради кавунів, заради чого ж іще?! Тому й президент, і прем’єр-міністр назвали цей факт історичним.

А щоб баржі не поверталися порожніми, назад везтимемо американське вугілля. Але через Канаду. Це помітно збільшить транспортне плече і, відповідно, вартість вугілля. Але ж це й прекрасно!

Адже оптимізація постачання енергоносіїв для нашої комерсантської влади означає пошук найдорожчого варіанту з усіх можливих, який, як раніше, покірно стануть оплачувати українські споживачі (щоправда, прихильники Саакашвілі обурюватимуться в Фейсбуці). Проканає через Канаду – почнуть опрацьовувати постачання вугілля з Антарктиди, там є, на глибині лише кілометр.

А потім буде варіант постачання з Місяця. Корпорація «Богдан» приватизує за низькою ціною «Південмаш» із КБП, призначать туди генеральним конструктором перевіреного молодшого продавця відомої кондитерської фірми – і вуаля! У космос, звичайно, ніхто не полетить, але за паперами все буде залізно: місце видобутку – Море Спокою, ціна – 1.000.000 доларів за тонну. Кишенькова НКРЕ затвердить, прихоплений Конституційний суд підтримає, ручний омбудсмен не помітить порушень. Знову ж таки, скільки з Південмашу можна вивезти і продати якихось коштовних штучок!

А тут іще, за найостаннішими перевіреним чутками, «їхнійТрамп» нарешті підписав чергові цілющі для економіки Росії санкції, заради яких, власне, Кремль і затівав многоходовочку з просування Трампа в президенти США.

І виходить, що все чудово і злагоджено працює: Трамп країну-агресора душить, а Порошенко країну-жертву доїть. Відбувається повна гармонія, всі керівники заробляють – хто репутацію наддержави, хто грошові знаки наддержави собі в кишеню. Зелені, немов кавуни на баржі. І в такому ж величезному обсязі.

Ой, мало не забув! «Що ж тут гарного?», запитає уважний читач.

А те, що неадекватність, дріб’язковість і сварливість нашої влади стає очевидною всім – і тут, і зовні. І це різко збільшує шанси на те, що спільними зусиллями у нас відбудеться чергове перезавантаження влади.

Але це лише в тому разі, якщо незгодні перейдуть від лайків і постів до масових вимог виборів усіх органів влади, включно з президентом, за новим законодавством, що включає закони про політичну відповідальність і відповідальне громадянство.

Бо далі ситуація спресується, як гори сміття, і боротьба за цивілізовану Україну, в якій хочеться жити, ризикує стати не лише дуже жорсткою, а й кровопролитною.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для Politeka