Григорій Шверк про реальний рівень бідності й гальма для реформ – відео

Чому системні зміни не відчуваються відразу, який відсоток населення живе на 1,5 тис. грн на місяць, розповів гість Politeka Online народний депутат, член фракції Блок Петра Порошенка Григорій Шверк.

– Ви прийшли в парламент за списком Блоку Петра Порошенка, але ви не є членом партії.

– Чому?

– Бо в нашій країні хоч яку партію починають будувати, усе одно в підсумку виходить КПРС.

– У США є дві провідні партії – Демократична і Республіканська. У нас же, швидше, не партії, а політичні проекти. Чому так?

– Ні, це партії. Але не ідеологічні, а партії лідерського типу. Коли є харизматична людина, навколо якої збираються соратники, і вони можуть дрейфувати з однієї політичної ніші в іншу в залежності від місця, яке вони займають. Якщо вони при владі, то близькі до лібералів, і кажуть, що немає грошей на підвищення зарплати. Як тільки-но вони опиняються в опозиції, то відразу ж стають соціалістами і говорять про термінове підвищення зарплат і пенсій. Насправді прізвище лідера не важливе. Вони майже одні й ті ж. Ідеології немає.

– А у США об’єднуються за ідеологічним принципом.

– Як правило. Але те, що сталося із Трампом, показало, що позасистемна людина, адже його важко назвати ідеологічним республіканцем, може виграти вибори.

– Скажіть, через яку причину Ігор Гринів пішов із посади керівника фракції БПП?

– Ігор Олексійович пішов працювати радником президента для того, аби посилити стратегічну складову в Адміністрації. Дуже багато звучить питань про те, що в нас із цілої низки напрямків відсутня стратегія. Мені здається, що Ігор Гринів цим займатиметься. Він – один із найкращих у країні фахівців із цієї теми.

– Деякі експерти кажуть, що Ігор Гринів займеться підготовкою БПП до дострокових парламентських виборів. Це так?

– За моїми оцінками, дострокових виборів не буде. Тому немає потреби готувати партію. Готуватися до термінових і президентських, і парламентських виборів, тобто до 2019 року, потрібно. Стратегія, як я розумію, як одного з напрямків має на увазі й підготовку до виборів.

– Дострокові вибори прогнозували на весну цьогоріч. Вони вже не відбулися.

– Я думаю, якщо не трапиться форс-мажорів, ця Верховна Рада допрацює свою каденцію.

– Зараз Віктор Шокін хоче поновитися на своїй посаді. Навіщо це йому?

– Є різні версії. Мені здається, що він хоче отримати трохи інше формулювання в наказі про звільнення. Повернення – майже неймовірна історія. Йому 65 років – це практично граничний вік для держслужбовця. Він уже не може бути призначений на цю посаду.

– Як ви можете оцінити гучний процес подання е-декларацій?

– Я подав декларацію 2-3 тижні тому. Проблем тоді не було, бо не було такого напливу. Але коли я подавав її уперше, шість місяців тому, я розумів, що будуть проблеми. Кількість тих, хто декларує, суттєво збільшилася, а система ще тоді мала збої.

– Чому ця проблема виникає?

– Мені здається тому, що ті люди, які керують і несуть відповідальність за те, щоб система працювала, недостатньо добре розуміють, що для цього потрібно. Менеджерські якості НАЗК виявилися недостатніми, щоб за шість місяців зробити так, щоб до системи не було питань.

– Ви говорите про Наталю Корчак?

– Не лише про неї. Усе ж таки НАЗК – це колегіальний орган, де рішення ухвалюються не єдино головою, а голосуванням.

Це не дуже складне програмістське завдання. Будь-яка банківська система за функціями значно складніша. Ті люди, які змогли написати таку систему, як, наприклад, «Приват24», у змозі однією лівою ногою за декілька місяців написати ідеальну систему для обліку електронних декларацій. Просто це чомусь не було зроблено.

– Цікаво чому?

– Мене це якраз цікавить мало. Хто винен – ​​вторинне питання. Первинне питання – що робити. Ось я б зараз вирішував саме це завдання. Зараз потрібно зосередити зусилля і залучити кваліфікованих айтішників, щоб хтось розібрався, у чому проблема: у коді, обладнанні, браку серверів. Мені здається, що там немає надскладних для програмістів завдань.

– Як ви думаєте, чому Корчак лише днями звернулася у правоохоронні органи? Адже вона могла це зробити ще в жовтні, коли почалося перше подання.

– Швидше за все, вона не очікувала, що її раптом почнуть робити крайньою і відповідальною за все. Тепер Корчак почала демонструвати, що не лише вона має відношення до цих проблем.

Я не розбирався в цьому глибоко, але це може бути комплекс проблем. Для мене очевидним є те, що відповідальність за роботу системи за законом несе НАЗК. Якщо вона не працює, відповідати повинен НАЗК. Якщо потрібно було змінити щось у законодавстві або в підзаконних актах – де ці ініціативи?

Людина може бути хорошим фахівцем в чомусь, але бути поганим менеджером. Тут потрібні були саме менеджерські якості, потрібно було організувати процес. За моїми оцінками, організаторських здібностей бракувало. В органу загалом, оскільки я не знаю, як там розподілені обов’язки.

– Як Україна змінилася за останні три роки після Майдану?

– Сильно змінилася в хороший бік. Для мене показовими були події в Росії і Білорусі. Подивіться, що там відбувалося. У нашій країні таке вже неможливо.

За моїми оцінками Революція гідності призвела до появи гідності. Я не уявляю собі, що в нашій країні будь-якої орган влади може вирішувати питання кийками, як це робили в Мінську і Москві.

– Ніл Уокер під час презентації звіту в ООН сказав, що в Україні за межею бідності живе 60% населення.

– Вони помиляються. Ця цифра суттєво нижче, бо ООН веде розрахунки за офіційними даними. Ми ж чудово розуміємо, що 50% економіки перебуває в тіні. За їхніми розрахунками бідною вважається та людина, яка місяць живе на 1-1,5 тис. грн. Їх дійсно багато, близько 30%. І це біда.

Я думаю, що ті дії, які були зроблені цьогоріч щодо підвищення зарплати, суттєво зменшать цю цифру.

– Чому реформи, про які так багато говорили, зараз не реалізовані. Власне, ми бачимо лише реформу поліції.

– Значить у вас поганий зір. Ви чули про систему ProZorro? Це кардинальна зміна системи держзакупівель. Вона працює.

Серйозні зміни відбуваються у сфері свободи слова – є кілька законів, які покращують ситуацію в медійній галузі. Ми побудували армію під час війни. Три роки тому в нас не було нічого, а тепер у нас одна з найкращих в Європі армій.

Ми рішуче йдемо до зміни нашої судової системи. Прямо зараз триває конкурс з обрання нових суддів Верховного суду. До цього було ухвалено низку законів, зміни до Конституції щодо судової реформи. Говорити лише про поліцію трохи дивно.

– Люди їх чомусь не відчувають. Мало маркерів.

– З цим погоджуся. Люди дійсно не відчувають реформи, оскільки для цього потрібен довгий шлях. Спочатку повинно відбутися достатнє зростання економіки. Шляхом цього повинні зрости доходи пенсіонерів, держслужбовців. Це тривалий процес, який ніде не може відбутися за рік.

Сьогодні ми бачимо, що економіка почала зростати. У 2016 році ми дали +2% зростання ВВП. Уперше за багато років. Цього мало, ми повинні рости на 5%, а краще на 7%. Зробити це можна лише шляхом інвестицій – або іноземних, або внутрішніх. Щоб це відбувалося, потрібні дерегуляція, судова реформа, захист власності і сила-силенна інших речей, які потихеньку, але робляться. Хотілося б швидше, але не виходить через цілу низку причин. Це більш філософське питання.

Мені здається, що коли людина говорить, що у всьому винен президент, прем’єр, генпрокурор, вона відрізає собі можливості для нормального життя. Те, що з людиною відбувається, – це результат її власних дій і рішень. Те, що відбувається зі мною зараз, залежить від рішень, які я прийняв десять років тому.

Доти, поки ми в більшості своїй чекатимемо приходу хорошого президента, прем’єра чи ще когось, хто нас нагодує і дасть зарплату, ми тупцюватимемо на місці.

У нас є невелика кількість пасіонаріїв. Їх мало, близько 10%. Вони задають напрямок руху. Але швидкість руху визначається масою, ментальністю суспільства. На жаль, ментальність така, що рух дуже повільний. Ці люди голосують, обирають органи влади – від президента до парламенту.

– Чому ж тоді в Михайла Саакашвілі вийшло вивести Грузію на сьоме місце з легкості ведення бізнесу?

– Вийшло не в нього, а в команди, яку він очолював. Перш за все, у Кахи Бендукідзе, який був реальним організатором усіх цих реформ. Я був із ним знайомий особисто. З великою ймовірністю, він би працював в Україні, якби був живий.

Коли невелика група людей робить зміни, а до того ж люди не до кінця це розуміють, виходить те, що сталося у Грузії. Президента не переобрали. Я десь читав думку одного грузина про те, чому ж Саакашвілі не обрали на наступний термін. Той сказав: «Він тягнув нас у світле майбутнє швидше, ніж ми могли переставляти ноги». Ти повинен пояснювати те, що робиш, підтягувати до себе людей, а не відриватися від них на баскім коні.

– Обіцяні реформи, за фактом, не помітні. Уряд зазначає реформу поліції, та й то ставлення до неї неоднозначне. Той же гральний бізнес. Усе замасковано під надання інформаційних послуг, але є факт – гральний бізнес працює. Як із цим боротися: законодавча заборона є, а бізнес продовжує працювати?

– Я так розумію, що це відбувається з мовчазної згоди і з урахуванням інтересів місцевих органів влади і силовиків. Цю проблему потрібно вирішувати одним єдиним способом – ухвалювати закон про гральний бізнес, чітко визначати правила і умови. Так завжди буває: коли щось заборонено, воно з’являється нелегально. Так було в Америці під час сухого закону. Так було скрізь – заборони не вирішують проблеми.

– Тобто потрібно дозволити?

– Є кілька проектів закону про гральний бізнес. Вони перебувають у стадії обговорення в парламенті. Те ж стосується, наприклад, бурштину. Поки немає закону, який визначає, як повинен видобуватися бурштин у нашій країні, він видобувається нелегально. На цьому заробляє хто завгодно, але не держава.

– Те ж стосується і, наприклад, легалізації проституції, куріння марихуани? У деяких країнах вони законні і приносять дохід у бюджет.

– Я б за таке голосував.