Георгій Чижов про безглузду боротьбу і баталії через Гройсмана – відео

Але чому ж парламент варто оновити, як у квітні відбуватиметься прем’єріада у зв’язку зі звітом урядів за рік роботи, розповів гість Politeka Online керівник дослідницьких програм Центру сприяння реформам Георгій Чижов.

– Ми бачимо чимдалі більший конфлікт, пов’язаний із блокадою Донбасу. Чим це протистояння може закінчитися?

– Якщо Порошенко підписує наказ, які ще вимоги можуть висувати протестувальники, на чому ще вони можуть акцентувати?

– Перш за все вони заговорять про те, що вже на вустах: про припинення роботи «дочок» російських банків. І якщо напруга на лінії розмежування на Донбасі зніметься, то блокадники зможуть перекинути свої сили безпосередньо до Києва, де розташований головний офіс цих банків.

– Ми бачимо, що Сбербанк блокують силовими методами. Якщо блокадники перекинуть сили до Києва, наскільки він зможе стати пасіонарним? Наскільки тут можуть рости протестні настрої?

– Питання з діяльністю банків усе ж таки менш болісне, ніж питання з торгівлею. Тому в будь-якому разі це можуть бути точкові акції. Інша річ, якщо з усіх редутів, припустимо, навіть половина людей приїде до Києва, у них вистачить сил на значну кількість відділень банку. Ураховуючи те, що «дочок» російських банків чимало.

– Українців протягом декількох днів звали на Майдан, закликаючи тим самим підтримати блокаду. Але виходила досить невелика кількість людей. Чому? У нас знизилася пасіонарність, людям нецікава блокада?

– Щоб отримати повноцінний всенародний відгук, як це було в 2004-му і 2013-2014 рр., необхідні такі проблеми, збудники, які охоплюють усе населення, переважну частину країни. Надія на те, що навколо Майдану можна розпалити черговий виступ, дуже в багатьох створює ілюзії. Перш за все в Росії, де вважають Майдан успішною політичною технологією – раз її хтось реалізував, значить, можемо і ми.

Усі ці спроби розгойдати протести, заявити про третій Майдані – не підтримуються. Адже обов’язковою умовою для виникнення Майдану є неможливість вирішити ту чи іншу проблему легітимно. Про що ми знаємо з подій у 2004-му і 2013-2014 рр.

Зараз же є відчуття, що найближчі вибори, будуть вони достроковими або відбудуться в термін, дозволять простим українцям обрати напрямок свого подальшого життя. І це стримує зараз від якихось нелегітимних дій.

– Якщо українці можу вийти на новий Майдан лише в разі всеосяжної проблеми, виходить, що підвищення тарифів не торкнулося їх? Значить, людей можна підняти лише через проблеми політичного плану?

– Підвищення тарифів безумовно всіх торкнулося. Дуже небагато сімей в Україні, які не відчули хворобливість цього підвищення. Думаю, у глибині душі люди розуміють, що це неминуче. І боротися з цим марно. Великою мірою ніхто не запропонував серйозної дискусії, як підходити до утворення тарифів, в яких випадках підвищувати, кому надавати дотації. Є популістські заяви – «не допустимо, захистимо», але в них мало хто вірить.

– Яку тактику можуть обрати блокадники, щоб далі розвивати ситуацію і збільшувати градус протистояння?

– Вони збережуть свою присутність у прифронтовій зоні. Адже є хороший привід – зберегти редути, щоб переконатися в дотриманні прийнятих рішень владою, що немає контрабандних потоків. Певною мірою це може бути і корисно, що здійснюватиметься громадський контроль, антиконтрабандний. Хоча як показує цивільний контроль блокади Криму, там, де немає гострого конфлікту, зацікавленість зникає.

З іншого боку, політичні сили, чинні й ті, що зароджуються, можуть спробувати розвинути цей успіх і почати тиснути владу з інших якихось напрямків. «Дочки» банків РФ ми вже згадували, а далі можна лишень припускати.

– Наскільки цей протест може перейти у формат протистояння під куполом Верховної Ради?

– Нинішня Рада дуже фрагментована, немає чіткої більшості, так званої коаліції. До того ж і в опонентів немає єдності. Окремі спалахи протистоянь у ВР можливі, але поки немає підстав вважати, що вона не зможе працювати.

Хоча не за горами квітень, коли спливає імунітет уряду Володимира Гройсмана. І ось якщо до цього моменту збереться достатньо політичних сил, які бажають дострокових виборів, може бути спроба відправити уряд у відставку і ще сильніше роздрібнити коаліцію. Адже, хоч і не з першої спроби, вдалося відправити у відставку Яценюка.

– Яка ймовірність, що Гройсман залишиться прем’єр-міністром?

– Спроби відправити у відставку його уряд і серйозні баталії у ВР 100% будуть. А ось чи вдасться уряду утриматися, це залежить, перш за все, від президента і його політичного маневру. Наскільки він зможе консолідувати більшість, яка розпадається, деактивізувати своїх супротивників і не допустити остаточного розколу коаліції.

– Зазначається, що в Петра Олексійовича немає «лави запасних». Хто в разі відставки Гройсмана міг би претендувати на його місце?

– Конкретну кандидатуру назвати не можу. З одного боку, з політичних причин «Народний фронт» наполягатиме на своїй кандидатурі, а хто прийнятний для президента – не знаю. Згадаймо торішню прем’єріаду: називалося багато кандидатур і Гройсман не був серед них очевидною. Тому зараз, напевно, виникнуть ще неймовірніші спроби формування коаліції як у стінах парламенту, так і в уряді.

– Наскільки зараз критична ситуація в «Народного фронту» і БПП? Як сильно вони перебувають у стані кризи?

– Вони у стані глибокої кризи перебувають давно. «Народний фронт» як партія вже давно фактично не існує, залишився лише симулятор у вигляді великої фракції. До того ж і БПП абсолютно не єдині, як це, у принципі, було спочатку.

Невелика фракція потрібна якраз у тому разі, якщо занадто багато депутатів із двох основних фракцій відмовляться голосувати як більшість, тоді залучать усі депутатські групи. Але це все дуже нестійка конструкція. Ми пам’ятаємо, як це все відбувалося в період президентства Віктора Ющенка. Зокрема, як за Януковича Верховна Рада в один момент із націонал-демократичної стала абсолютом Партії регіонів.

– Тобто зараз створити стійку коаліцію, переформатувати парламент так, щоб він був життєздатний працювати в інтересах нинішнього президента, практично неможливо?

– Саме так. Можна ще спробувати підтримувати існування нинішнього парламенту. Не скажу, що дострокові перевибори – обов’язкові. Не впевнений, що в їхньому разі парламент покращиться.

З точки зору відповідності політичним реаліям, можливо, дострокові вибори були б правильним кроком. Адже нинішній парламент не відбиває настроїв виборців.

– Наскільки ситуація на Донбасі, протистояння в Києві розгортаються проти Арсена Авакова? Які його шанси пережити можливу квітневу пертурбацію Кабміну?

– Незалежно від його позиції, Аваков має реагувати на виклики, що виникають. Його позиція багато в чому вимушена. Він усе більше, що називається, «муляє очі» президенту, що сталося давно. Зараз він одна з найвпливовіших людей у країні. Та й «Народний фронт» триматиметься за міністра внутрішніх справ до останнього.

Його відставка можлива лише в тому разі, якщо БПП та НФ не домовляться, і президент зрозуміє, що дострокових виборів не уникнути.

– Згідно з різними соціологічними опитуваннями, українці зневірилися в політиках (50-70%). Хто зайняв місце політиків у душі українців?

– Таке розчарування українців у політиках уже не вперше: після Помаранчевої революції, у період всевладдя Партії регіонів… На жаль, політична еліта оновлюється дуже повільно. Нові лідери, яких очікували після 2014-го, уже майже тією чи іншою мірою дискредитувалися.

Попри крайній низький ступінь довіри до всіх українських політиків, швидше за все, у разі дострокових виборів, зупиняться знову на обридлих старих державних діячах старих політсил. Інша річ, що тепер хтось зможе набрати багато голосів, як БПП або НФ у 2014 році. Нова Верховна Рада виявиться ще фрагментованішою, із купою дрібних фракцій. Що має певні ризики для подальшого політичного процесу.

По-справжньому нових європейських лідерів, вільних від радянського і пострадянського багажу, в Україні поки немає. Залишається продовжувати чекати. Колись же вони з’являться.

Владислав Руденко