За рік від ухвалення «зеленого» закону держава нічого не зробила для його виконання - інвестори
Боргова криза в зеленій енергетиці України не вирішується через ігнорування державою прописаних в законодавстві зобов’язань, написала член правління Української вітроенергетичної асоціації Галина Шмідт.
Вона нагадала, що 21 липня виповнився рік з моменту ухвалення парламентом епохального – як тоді здавалося – закону №810-ІХ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії».
«Криза на ринку відновлюваної енергетики станом на тепер має всі ознаки поглиблення. Обіцянки, надані державою інвесторам та юридично закріплені в законі, не лише не виконуються, а й, навпаки, створюються нові штучні бар’єри на шляху розвитку галузі», - заявила Шмідт.
За її словами, як наслідок, надходження нових інвестицій в українську економіку майже зупинилось.
При цьому вона розписала, що з того, що передбачено законом 810-ІХ, виконується, а що ні. Наприклд, вказує вона, інвестори одразу погодилися на скорочення зелених тарифів після ухвалення закону та його підписання президентом Володимиром Зеленським.
Однак вона додає, що попри те що питання оплати за електроенергію з ВДЕ було найболючішим і ключовим, воно й досі залишається невирішеним.
«На сьогодні виробники «зеленої» електроенергії отримали лише близько 6,1 млрд грн, тобто 27% від розміру боргу за 2020 рік. Крім того, як снігова лавина, зростає заборгованість вже й за цьогорічні постачання електроенергії», - сказала член правління УВЕА.
Вона повідомила, що уряд мав забезпечити відшкодування 20% виплат за зелену електроенергію з держбюджету 2021 року, однак навмисне не заклав ці кошти при плануванні бюджету.
«Вже наявна заборгованість по оплаті виробникам «зеленої» електроенергії на червень 2021 року становить вже близько 2,1 млрд грн», - повідомила вона.
Серед інших проблем вона назвала те, що відповідно до українського законодавства «зелені» аукціони мали відбутися ще 2019 року, їхній запуск постійно відкладається. Окрім того, закон №810-IX містить державні гарантії щодо стабільності норм законодавства протягом дії «зеленого» тарифу (до 31 грудня 2029 року), «крім законодавства, що зменшує розмір податків чи зборів або скасовує їх». Натомість, зазначає Шмідт, уряд 1 липня 2021 року законопроєктом №5600 ініціював запровадження акцизного збору на електроенергію з відновлюваних джерел.
«Ззамість того, щоб зменшити розмір податків чи зборів або «покращити становище суб’єктів господарювання» в секторі ВДЕ, як це зазначено в законі 810-ІХ, уряд сам ініціює порушення ухвалених положень через заплановане введення додаткового акцизного податку. Це є фактичним скороченням розміру «зеленого» тарифу. Таким чином Кабмін знову нехтує своїми зобов’язаннями перед національними та міжнародними інвесторами в ВДЕ і фінансовими інституціями», - підкреслила Шмідт.
«Виконання положень закону №810-IX, який був покликаний врегулювати кризу, було фактично повністю проігноровано владою. Дуже хочеться щоб наступна річниця його прийняття стала символом успіху ринку та плідної співпраці, а не черговим нагадування уряду про його обов’язки та обіцянки», - підсумувала вона.
Нагадаємо, Кабінет міністрів на початку червня зареєстрував законопроєкт №5600 щодо внесення змін до Податкового кодексу, яким, серед іншого, пропонується ввести акцизний збір на зелену енергію в Україні за ставкою 3,2%. 1 липня цей законопроєкт був підтриманий в парламенті у першому читанні.
5 липня профільні асоціації відновлюваної енергетики заявили, що наміри Кабміну запровадити акцизний збір на зелену електроенергію є порушенням наданих раніше гарантій державою та порушенням зобов’язань перед міжнародними інвесторами, і тому ця норма має бути виключена із законопроєкту №5600 щодо внесення змін у Податковий кодекс України.
На думку Кшиштофа Рогульського, консультанта уряду з питань функціонування енергоринку, виробники електроенергії в Україні не повинні платити акцизний збір за генерацію струму і зараз це відбувається не правильним чином, оскільки такий платіж мають здійснювати кінцеві споживачі електроенергії – населення та підприємства.