Андрій Єременко про найгірші та найкращі реформи, помилки влади і страх змін
Про експертну оцінку реформ
Ми опитали експертів – майже 400. Вік ми в них не питали, бо це не принципово. Але ми вважали важливим, що ці люди опікуються місцевою політикою: депутати, помічники депутатів місцевих рад, працівники аналітичних центрів, які обслуговують міські, обласні ради, помічники народних депутатів, які сидять безпосередньо на місцях.
Найважче було опитувати в Києві. Експертів тут багато, але не тих, хто опікується київськими порядком денним. Ми опитували тих, хто в Київраді, та тих, хто навколо неї.
Географія – вся країна, всі обласні центри. Дослідження тривало два місяці. Кожному подзвонили, з кожним робили широке інтерв’ю, і далі це все узагальнювалось.
Ми одразу зробили три рейтинги реформ. Вони, до речі, дуже добре корелюються між собою.
На початку ми просили експертів оцінити за п’ятибальною шкалою успішність певної реформи. Вони просто ставили бали. Якщо вони щось коментували, ми записували ці коментарі й окремо їх аналізували.
Про успішні та неуспішні реформи
На першому місці за п’ятибальною шкалою у нас електронне врядування. На другому – децентралізація, на третьому – реформа правоохоронної системи.
Олексій Кучеренко про «веселу» зиму, борги населення за комуналку та доходи мільярдерівЕлектронне врядування – це 3,4 бали, 3,14 – децентралізація і 2,7 – реформа правоохоронної системи. Тобто реформа, яка на третьому місці, не дотягнула до «трієчки».
Найгірші реформи: реформа освіти, реформа охорони здоров’я і судова реформа. Вони отримали від 1,9 до 2,3 балів.
Варто зауважити, що ми ці опитування проводили до нещодавніх голосувань у Верховній Раді з цих питань.
Якщо закони проголосують, якось імплементують, ми побачимо, як воно буде насправді. Бо в нас багато сказано, що все буде класно, і багато страшилок, чому ми всі вмремо.
Про медичну реформу
Медики ставляться до реформи доволі позитивно, але дуже насторожено. Бояться. Людині притаманно боятись змін. А зміни в роботі медиків колосальні.
Є страх того, що будуть закриватись медичні установи. Гроші за пацієнтом? Пацієнт не прийшов – установа закрита.
Сергій Каплін про мінімальну зарплату в 7 тисяч гривень і наступного президентаСтрах, що будуть звільняти цих працівників. За реформою як виходить? На кожного пацієнта виділяється певна сума грошей. Але вони витрачаються за візити до лікаря. Хтось сходив до лікаря – хтось не сходив. От востаннє був у лікаря 1,5-2 роки тому. Гроші на мене з бюджету нібито й виділені. А лікар їх не отримає. Чи буде фінансування далі, ніхто не знає.
Серйозні побоювання щодо самої посади сімейного лікаря. З одного боку, терапевт і сімейний лікар – це десь поруч. А з другого боку, бувають випадки, коли терапевт каже: «Я не буду дивитись на дітей, я не знаю, що з ними робити».
У нас був такий випадок. Немовлятам кілька днів, прийшов педіатр і сходу неправильно поставив діагноз. Бо педіатр – це не неонатолог, він не вміє працювати з немовлям. Слава богу, що педіатр був не впевнений, тому відправив у «швидку» і в лікарню.
Якщо педіатр не завжди може оглянути дитину, то терапевт з іще більшою вірогідністю її оглянути не зможе. Відсутність сімейних лікарів може бути проблемою.
Також є серйозні побоювання, що будуть реорганізації і різноманітні рухи. Людина сидить, працює в цьому напрямку – їй так зручно, вона не хоче змінюватись. Але все ж таки у медичної реформи більш позитивне, ніж негативне сприйняття.
Про реформу децентралізації
Про цю реформу ми розпитали в експертів детально. Запитали якісні дані. Фактично позитивні відгуки. Стало більше грошей, в результаті міста стали більше грошей витрачати. Почали латати дірки, які вже давно треба було залатати. Десь це сміття, десь дороги, десь комунікації. Багато чого, і всі це помітили.
Євген Магда про війну без лінії фронту та прораховане вбивство Аміни ОкуєвоїПодекуди, не всюди, покращилась комунікація між владою і громадою. В деяких містах стало більше грошей, з’явились організації, які за цим слідкують. Відповідно, стало більше прозорості, влада змушена більше комунікувати.
Поява програм участі. Як це відбувається в Києві. Кожен, у кого є рахунок у певних банках, може проголосувати за певний проект. Проекти, які перемагають, отримують серйозні кошти з бюджету. В результаті громадські діячі змагаються між собою за ці кошти. Є багато схем, як це обійти і пройти, але окрім цих схем громадські діячі справді щось отримують. Відповідно, громадські організації, експерти громадських рухів, ті, хто з ними працюють, дуже радіють тому, що отримують ресурси.
Негативні відгуки. Посилилась боротьба всередині влади. Абсолютно природня ситуація. Є такі моменти, що міська влада виявлялась нездатною ефективно витрачати кошти. В Запоріжжі взагалі на депозит поклали величезні суми. Опитайте будь-якого мешканця Запоріжжя, і він скаже, куди потрібно було витратити ці гроші, бо дірок там трохи більше, ніж багато. І це не тільки Запоріжжя. Багато міст.
Не відбулось реального оновлення влади. Грошей стало більше, а люди ті самі, працюють вони так само. Хто від цього виграв, крім цих людей? Це риторичне питання, яке стосується негативів децентралізації. Але, знову ж таки, негатив умовний.
Про негативні та позитивні боки реформ
Судова реформа – найбільший негатив. При тому, що суть судової реформи люди не розуміють. Навіть експертне середовище повністю не розібралось із суттю судової реформи. Претензії радше конкретні. Немає суддів, а якщо в районному суді немає суддів, суд не розглядає справи, вони в черзі. Що робити – незрозуміло.
Із реформою освіти – є загальне незадоволення. Старше покоління розповідає молодшому, що підеш в інститут, закінчиш, почнеш працювати. А реальність інша: закінчив інститут – пішов шукати роботу.
Позитив – децентралізація та електронне врядування. Електронне врядування. Мається на увазі, що покращилась комунікація всередині влади, між владою і громадськістю. Багато міськрад на місцях зробили інструменти на кшталт петицій, звернень тощо. Подекуди вони дуже ефективно працюють.
Позитивний процес може відбуватись тільки на місцях, він не може відбуватись на рівні влади. У центральної влади дуже серйозний фільтр. Туди дуже часто потрапляють ті самі люди, оновлення відбувається дуже повільно, за старими принципами. В місцеві ради значно менша ціна входу, туди іноді потрапляють досить дивні люди, які займаються антикорупцією, моніторингом та ін.