Ігор Романенко про навчання «Захід-2017» та міжнародну ізоляцію Росії

– У Білорусі все ж таки стартували спільні навчання збройних сил Російської Федерації та Білорусі, заплановані на період із чотирнадцятого по двадцяте вересня. Ці навчання зазвичай проходять раз на два роки, за винятком 2015 року. Тоді їх не було. За даними білоруського міністерства оборони, вчитимуться більше ніж 10 тис. військовослужбовців. Із них 7 тис. білоруських і лише 3 тис. російських. Білоруські військові наполягають, що такими силами здійснити агресію або анексію неможливо. Чи згодні ви з цим?

Увага світової спільноти зосереджена на цих навчаннях. Насправді ж уже зараз проводять додаткові навчання на Кубані та в Краснодарському краї. Це й надалі розгортатиметься. Вже оголошено, що братимуть участь псковські десантники, оголошено відповідний ступінь готовності. Це та псковська дивізія, десять осіб з якої в 2014 році «заблукали» (в Україні, – ред.) і потім поверталися, за наполяганням росіян в обміні. Цю дивізію завжди використовують в ударному варіанті, в агресивних підходах.

Навколо, як завжди, створюють угруповання необхідної кількості військ і техніки. У 2008 році, під «Кавказ-2008», було створено угруповання і розпочалися бойові дії, внаслідок яких було приєднано частину Грузії. «Сочі-2014» – було створено угруповання під ці навчання, завдяки якому вдалося анексувати Крим і розпочати бойові дії на Донбасі. Минулого року «Кавказ-2016» – зафіксували, відповідно до вимог віденського документа, склад до 13 тис. – вони заявили 12,5 тис. А насправді  сформували ударне угруповання – понад 100 тис. осіб.

– Яка ймовірність, що Путін скористається цими навчаннями і всім військовим угрупованням для того, щоб напасти на Україну?

– Як експерт скажу, що наразі та ще, може, протягом тижня-двох імовірність того, що він почне розвертати, незначна. Але все може змінитися. Бо Путін діє крок за кроком. У питанні миротворців – від стану, коли взагалі відмовляються від такої місії на Донбасі, до того, що доцільно їх розмістити на лінії зіткнення. Через три дні, коли Путін бачить, що світова спільнота не сприймає це в такому вигляді, вже говорить, що потрібно охороняти представників ОБСЄ по всій території. Ось така трансформація і такі дії.

Наразі він робить ситуацію для себе безпрограшною. Справді, навколо навчань формується угруповання, як йому і треба. Якщо чогось не вистачає, він оголошує раптову перевірку військ, під час якої говорить: «Це наша внутрішня справа. Я перевіряю війська, як верховний головнокомандувач». І під це переводить у найвищий ступінь бойової готовності ту кількість військ і техніки, яка йому необхідна.

– Чи допускаєте ви, що ці навчання можуть бути тестовим варіантом, щоб полякати, подивитися, як у світі реагуватимуть?

– Ось я кажу про те, що він діє крок за кроком. Тому угрупування формують, доводять до ступеня готовності та, за необхідності, приводять у дію, як це було в 2008 р. і 2014 р. в Україні. Або ж, як минулого року, організовують дуже серйозну перевірку, підготовку. Причому не лише збройних сил, а всієї державної машини. Я звертаю на це увагу, це дуже важливо. Бо якщо машина в такому стані, то можна організувати операцію, як у Сирії. З перекиданням значної кількості військ і техніки. Завдяки цьому він може забезпечити собі прорив міжнародної ізоляції, в якій досі перебуває Путін.

Тому угруповання, так чи інакше, створюватимуть. Для введення її в дію, для початку широкомасштабної війни щодо України, її потрібно збільшити до 240 тисяч і більше. Поки цього немає.

– Наскільки Збройні сили України готові захищатися, якщо Росія справді почне наступати?

– Маючи досвід, зокрема й негативний для України, ми і наші союзники адекватно реагуємо. Ми почали навчання «Непохитна стійкість». Безпосередньо по північних і північно-східних кордонах. Ми почали навчання «Рапід трайдент». Це північно-захід. Ми проводимо призов резервістів першої та другої черги. Залучаємо цього року офіцерів, які пройшли військове навчання, і вони зараз проходять тримісячну підготовку. Це перший такий досвід за час незалежності – 4 тис. військовослужбовців. Раніше ми призвали на строкову службу на місяць. Солдати строкової служби, як відомо, не проходять службу в зоні АТО. Але вони потрібні, щоб можна було проводити ротацію на решті території. Наші контрактники беруть участь в АТО і в протистоянні цим військам, про які ми говорили.

– Тобто ми можемо дати відсіч?

– У них дуже велика перевага в кількості літальних апаратів, у бронетехніці, в ракетному озброєнні. Тому всі наші повітряні сили – це складова авіаційної протиповітряної оборони, приведені у відповідний ступінь готовності. Наша бронетехніка і протитанкові засоби – теж. Ми інакше не можемо і не повинні поводитися.

– Ситуація на кордоні з проривом Саакашвілі. Наскільки це свідчить про те, що наші кордони незахищені й цією ситуацією може скористатися Путін? Наскільки вони можуть так само легко пройти в Україну?

– Я думаю, це незіставні речі. Цей прохід радше політичний. Було зрозуміло, що там задіяні наші громадяни. Хоча в подіях 2014 року теж були задіяні наші громадяни. Але ситуація була більше політичною, ніж оборонною.

Це питання нашої прикордонної служби, яка функцію захисту зараз не виконує. Зіставляти це з діями збройних сил держави-агресора взагалі не доцільно. Це приватний факт. Можна було там усе організувати: зібрати необхідну кількість техніки від прикордонних військ і Національної гвардії. Але все було зроблено в такому м’якому режимі. Далі будуть розгляди, суди. Але порівнювати це з бойовою ситуацією, з застосуванням збройних сил – це недоцільно.

– Продовжимо розмову про миротворчу місію на Донбасі. Цікаво почути ваш коментар із приводу заяви Путіна.

– Раніше керівництво Росії, Путін, як президент, і глава МЗС Лавров, категорично заявляли у відповідь на відповідну пропозицію України, що годі й говорити. Але ситуація змінюється. Тобто, по-перше, вибори в Росії, а по-друге, така позиція Росії вже призвели до її серйозної ізоляції. Щоб організувати прорив цієї політичної ізоляції, йому треба було організувати цілу Сирію, показати там свою значимість. Вони це можуть робити лише у військовій сфері, а не в економіці, соціальних питаннях або політиці.

Отже, треба змінюватися. Уже Путін-воїн проявив себе. Тепер потрібно показати Путіна-миротворця. Що він може і карати, і милувати. Тому з’явилася така ініціатива.

Окрім того, все завжди робиться на противагу Україні. Якщо ми вже кілька разів заявляли про те, що доцільно ввести миротворців, якщо наш президент анонсував, що ми подаватимемо в ООН відповідний документ, то потрібно попередити і показати, що ініціатива за ними. Хоча раніше такий варіант не розглядали. Хоча в тому варіанті, в якому це пропонує Росія, це пастка.

Спочатку він говорив, що миротворців треба вводити для охорони ОБСЄ і лише на лінії зіткнення. Тобто зробив крок – подивився навколо. Це не підійшло. Міністр закордонних справ Німеччини заявив: ось бачите, що відбувається, треба починати скасовувати санкції. І Путін розраховує на подібну реакцію. Але здебільшого це не спрацювало. Тоді, через кілька днів, він уже каже: «Ну, в принципі, можна і по всій території, але тільки для охорони ОБСЄ, більше жодних повноважень. Про кордон із Росією взагалі не може бути й мови».

Але, на мій погляд, це все ж таки перемога України та її союзників. Бо питання від повного неприйняття перейшло у сферу обговорення. Це дуже важливо.

Там іще фігурують лідери бойовиків. Під цю роботу старі вже не підходять. У Захарченка та Плотницького для цього багато чого не вистачає: інтелекту, досвіду, освіти. Тому знаходять інших і говорять, щоб Україна з ними працювала.

Для України важливо вводити миротворців на якихось умовах. Важливо шукати компроміс. Але, по-перше, на всій території, а по-друге, жодних юридичних справ між Україною і цими лідерами не буде. А все буде на рівні Мінських угод. Тут ми можемо далі обговорювати та просуватися.

– Деякі експерти вважають, що заява Путіна про миротворців на Донбасі свідчить про те, що він у такий спосіб хоче зірвати плани Вашингтона про надання Україні летальної зброї. Показати сценарій «нас там немає». Чи можете ви погодитися з цим?

– Не зовсім. Але те, що він хоче зірвати – це однозначно. А те, що завдяки миротворцям… Звичайно, це питання останнім часом дедалі більше стає військово-політичним, а не військовим. Нам потрібна ця зброя. Чому? Та тому, що бронетехніки у них (у Росії – ред.) в рази більше, як і летальних апаратів. Тому засоби протиповітряної оборони, протитанкові, той же «Джавелін» нам необхідні.

Це питання тривале, три роки Обама на це не наважувався. І, до речі, офіційне оточення Трампа: і Пентагон, і Конгрес, і МЗС – всі ці структури підтвердили доцільність того, щоб цю зброю було передано. У невеликій кількості – на 50 млн. Це не так багато, бо «Джавеліни» доволі дорогі. В адміністрації поки це вивчають і не зважуються.

– Українська делегація збирається їхати до Нью-Йорка на Генеральну Асамблею ООН, де 20 вересня виступатиме президент України. Порядок денний – розгортання на Донбасі миротворчої місії. І переконуватимуть у наданні Україні летальної зброї. Чи вдасться українській делегації наполягти на нашій резолюції про миротворчу місію, заблокувавши російську?

– Тут два питання. Миротворці – так, обговорюватимуть їх на Генеральній Асамблеї. Летальна зброя – це рішення Сполучених Штатів і України. Але якщо, припустімо, зараз ухвалити рішення щодо летальної зброї, то, звичайно, на цій конфронтації Путін робитиме все, щоб питання про миротворців знову не порушували.