Сергій Євтушок про недоторканність, канони демократії та псевдореформи (відео)

– На цьому тижні Верховна Рада працює, а це останній пленарний тиждень перед літніми канікулами народних депутатів. Але я ж пропоную почати з головної теми минулого і вже цього тижня – Генеральна прокуратура направила шість подань на зняття недоторканності з народних депутатів України. Ви вже вирішили, як голосуватимите ви і ваша фракція?

– А що саме до цих шістьох народних депутатів? Ви спостерігали за засіданнями Регламентного комітету на минулому тижні?

– Звичайно, я спостерігав, дуже детально дивився хід і його проходження. Однозначно, була масова атака на всіх членів Комітету з питань регламенту. Маю на увазі, була і атака медійна, були громадські активісти, інтернет і все інше. З приводу того, що там блокували, з питання щодо застосування спеціальної процедури до народних депутатів. Мається на увазі імунітет або недоторканність. Крім цього, окремі депутати за пропозицією і за поданням генерального прокурора можуть бути й арештовані. Тобто, є подання і на арешт, і на притягнення до кримінальної відповідальності, а не тільки на зняття імунітету.

– А на всіх арешт? На Борислава Розенблата, напевно. Бо це найгучніша справа. Ви бачили цей фільм?

– Так, я дивився, і там дуже змістовний фактаж поданий був.

– Ви вірите, що все так само і відбувалось, бо людина начебто дійсно дуже схожа на Борислава Розенблата?

– Схожа. Ми, давайте, будемо спілкуватися про інше, і коли буде по справі прийнято рішення, тоді говоритимемо, що це Розенблат. Так, людина по відео дуже схожа на народного депутата Борислава Розенблата. Тому Комітет, розуміючи ситуацію, яка є в українському суспільстві, одноголосно підтримав зняття або впровадження спеціальної процедури. Але не одноголосно, а все ж таки підтримав рішення про арешт та притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто, є три подання, що стосуються Розенблата, і на всі три Комітет рекомендував і відправив до секретаріату Верховної Ради Андрію Парубію погоджені подання. Тобто, арешт, притягнення до відповідальності і застосування спеціальної процедури, тобто, зняття недоторканності. В залі парламент має затвердити кожне з них. Зараз мова йде про, нібито, зняття недоторканності, це буде проходити пакетним голосуванням.

– Я не думаю, що процедура передбачає в пакеті голосувати кожного. Це має бути окрема постанова, окремим голосуванням, окремим рішенням парламенту. Тому, напевно, все ж таки мала бути дотримана процедура. Якщо ж вона не буде дотримана, це лише нова підстава для всіх фігурантів отримати позитивне рішення в суді, незважаючи на те, що це наші національні суди. Якщо ні, то це, звичайно, буде Суд з прав людини в Страсбурзі.

– Якщо брати справу того ж Борислава Розенблата з БПП, то з нею пов’язаний народний депутат від «Народного фронту» Максим Поляков. Але чомусь Регламентний комітет Полякова захистив і сказав, що недостатньо доказів. Взагалі, як це розуміти?

– Можемо просто гіпотетично прогнозувати: що буде пакет – не буде голосів, напевно.

– А там ще другий в них депутат – Дейдей.

– Більш того, немає рішення комітету – це вже ознака того, що голосів в залі не вистачить.

Ще раз скажу, що було б правильно і логічно, бо кожен з них говорить про те, що десь там спровоковані хабарі, десь там ще якісь речі. Вони нібито не винні. Тому, як захистити себе, якщо не проходити через слідство, через суди, через все? Абсолютно ніяк. В їхньому випадку, розуміючи, що вони концептуально говорять: ми не винні, треба це доводити в суді. Але для того, щоб піти в суд, потрібно все ж зняти недоторканність. І логічно було б, аби зі всіх зняли недоторканність, застосували спеціальну процедуру, і вже в ході слідства повністю б з’ясувалось: які це факти, яке це відео. Змонтоване воно, чи не змонтовано.

– Вони ж розуміють, що це просто зняття депутатської недоторканності. Вони ж кажуть, що невинні. Так чому вони так бояться, чому стільки галасу?

– Зі всіх варто було б зняти недоторканність однозначно і дати можливість їм доводити це в ході слідства, в судах. Якщо справа після слідства дійде до суду. А якщо це не зробити, то громадяни в Україні не зможуть зрозуміти: справжнє це відео, справжній це склад злочину.

– Чи будуть депутати дослуховуватись до рішень регламентного комітету? Взагалі, які важелі впливу?

– Я не думаю, що прислухатимуться, зрештою, воно ні на що не впливає.

– А що тоді це було на минулому тижні?

– Це відповідно до процедури було проходження питання через всі органи Верховної Ради, так вимагає закон, так вимагає процедура. Тому був розгляд, можливо, не весь фактаж, я так припускаю, поданий, тому що є таємниця слідства. Для мене дуже дивно виглядає, що засідання комітету з питань регламенту було відкритим, я маю на увазі в контексті таємниці слідства.

– Павло Пинзеник, в.о. голови регламентного комітету, сказав про те, що у нього є така інформація, що в Генпрокуратурі вже є 40 подань на народних депутатів. Чи можуть народні депутати злякатися цього і просто не проголосувати за зняття недоторканності? Щоб не бити своїх і самим потім не попасти під удар.

– Можуть. Ви знаєте, я би зараз в цьому розрізі розклав би на деякі складові саму недоторканність і імунітет.

Насправді, Регламентний комітет дійсно не має голови. За всіма, скажімо, канонами демократії, такий комітет мав би очолити представник опозиції. Натомість восени вже буде майже три роки, як ми, нині діючий склад парламенту, працюємо. Але голови цього комітету немає. Виконує обов’язки представник більшості. Це щодо самих процесів.

Вважаю, що можуть бути депутати налякані, але і тут назву причину. Чому? Тому що, на жаль, трішечки ми не маємо тієї правової країни, хоча я дуже люблю Україну, свій народ, але не дуже полюбляю владу, яка клянеться на Майданах стоячи, а пройшовши до влади, абсолютно не виконує обіцянки, які давалися, навіть попри складну історичну подію, яка відбувається в країні.

– Я вас питала, чи не злякаються депутати, що вони можуть потрапити під удар…

– Є дві складові. Одна із них – це політична відповідальність. За те, що народний депутат говорить правду, за те, що народний депутат має зовсім протилежну позицію і обструкцію до діючої влади, він може потрапити до цього списку. Це правда. Це стосується не кримінальної, а політичної відповідальності. Тому я кажу за владу. А влада сьогодні, на жаль, не демонструє тих принципів демократії, які мали бути вже давним-давно.

Незважаючи на це, я точно розумію, що потрібно позбавлятися цієї недоторканності.

– Але про це говорили до виборів. Три роки Рада працює, і ніяк.

– Хоча парламенти Європи мають імунітет якраз в контексті політичної відповідальності. Політик має бути захищений імунітетом від своєї політичної діяльності. Що стосується криміналу – це зовсім інші речі. Є відео, є фактаж, є склад – немає проблем, йди відповідай. Ось така ситуація, такі дві складові.

– Я зрозуміла, що ваша фракція голосуватиме за зняття депутатської недоторканності щодо всіх цих шістьох народних депутатів. Правильно я зрозуміла?

– Сподіваюся.

– Але ваша позиція, ви голосуватиме за зняття?

– Я на фракції відстоюватиму свою думку, однозначно.

– А щодо решти фракції, що ви думаєте?

– Не знаю. Складно прогнозувати. Ми ж бачили, що не за всіх готові голосувати політичні сили. Будемо бачити, будемо спостерігати, як це відбуватиметься.

– За яким принципом обирались ці депутати? Чому саме вони? От два депутати від «Народного фронту», один від БПП, «Воля народу» і Опозиційний блок. До речі, від «Батьківщини» там нікого немає. Я вас з цим вітаю.

– Дякую. Будемо сподіватися, що й не буде. Бо «Батьківщина» насправді, дійсно, проходила ті складні процеси, коли також критикували владу, режим Януковича, який ув’язнив самого лідера «Батьківщини». Це рішення було прийнято ним всупереч будь-якого здорового глузду, це була його, напевно і він це теж розуміє, стратегічна помилка. І більше того, Європейський суд з прав людини чітко своїм рішенням зафіксував, що Тимошенко була ув’язнена з політичних мотивів.

І другий момент, я назву також ще одного мого колегу, це Сергія Власенка. З нього також зняли недоторканність, позбавили імунітету аби притягнути до відповідальності. Це дуже банальні речі, це суто політичний процес.

–  Щодо законопроектів, які ви маєте розглянути на цьому пленарному тижні, останньому, напевно, перед літніми канікулами. Ще раз нагадаю: пенсійна реформа, медична реформа, візовий режим з Російською Федерацією, не знаю чи встигнуть, про освіту законопроект, який ще також не розглянуто. Зняття недоторканності у вас, по суті, лише у вівторок і четвер.

– Якщо взяти практично продуктивний день, в який депутати можуть голосувати, і то не завжди. Поведінка народних депутатів, особливо з більшості, це той фундамент, на якому тримається все в нашій моделі управлінській. Коаліції немає. І тому, як зазвичай відбуваються якісь підкилимні торги, ми бачимо, як підголосовують різні політичні сили тихенько там, незважаючи на те, що вони в опозиції.

– Щодо інтеграції Донбасу, можливо, також цей законопроект буде?

– Можливо, цей законопроект. Там ще працює робоча група, я думаю, що навряд чи, хоча можливо. До речі, спочатку повинно бути рішення РНБО, а лише після нього президент має направити документ до парламенту.

Як би там не було, якщо з’явиться в порядку денному такий закон, наша позиція: ми вимагаємо назвати війну війною, припинити будь-які переміщення товару з країною-агресором.

– Щодо медичної реформи, ви будете голосувати? Чи підтримуєте ви цю медичну реформу від уряду, від Уляни Супрун?

– Ні.

– В першому читанні ви голосували?

– Ні, не голосували. Насправді, у нас є свої аргументи. Госпітальні округи, укрупнення, це все призводить до одного. Під словами оптимізації реформи будуть закриті ФАПи, малі лікарні і все інше. Чи потрібно це робити?

– Яку альтернативу ви пропонуєте?

– Ми говоримо про комплексний підхід до реформи, де слід чітко встановити. Первина ланка, яка на сьогодні надає, на жаль, 30% медичних послуг, повинна надавати мінімум 70%, особливо в контексті реформи по організації територіальної влади в Україні, тобто децентралізації. Там в первинній ланці в ФАПі мають надаватися 70% послуг, тому що укрупнюються населені пункти, ФАПи мають працювати, як годинник. Другий момент, це «екстренка». Що потрібно для того, щоб зробити реформу? Фінанси, насправді. Дати автомобілі, дати можливість сформувати нормальну базу даних, диспетчерську службу, дати сервіс. От хоча би такий, який ми бачили в реформі з поліцією: машини, спецодяг, заробітні плати.

– Ви хочете назвати реформу поліції вдалою? Це ж нічого не змінило.

– Ні. Я зараз хочу говорити, що там багато вад, але там є ознаки, схожі на реформи. Тобто, автомобілі, які здійснюють патрулювання на сьогоднішній день, і все інше. Спецодяг.

– Сергію, вибачте, але я не гадаю, що автомобілі можуть дійсно допомогти  нам врятувати ту медицину, яка у нас існує.

– Я з вами повністю не погоджуюсь. Екстрена медицина – це та медицина, яка має спасати людей. Це принципово. Це інфаркти, інсульти і все інше. Це за лічені хвилини має бути на місці екіпаж. Може, в контексті нинішньої реформи, проекту реформи, статися це? Ні. Чому? Немає автомобілів, заробітних плат, фахових лікарів, які могли би врятувати людину, препаратів також обмаль. Я це вже в контексті говорю, в комплексі, – доріг немає. А потрібно буде іноді  виїжджати на замети на села.

І третє, це вторинна ланка. У мене район, де я проживаю, і центр округу, де мене було обрано, на сьогоднішній день має дефіцит – 22 млн гривень. Чи зможе забезпечити в повному обсязі реформа покриття цього дефіциту? Ні. Теж дивлюсь, буде скорочення лікарів. Вже сьогодні без збереження заробітної плати лікарів просять йти у відпустки. Про що це говорить? Це говорить, що це не реформа, а якісь псевдонамагання щось робити.

Але ми чітко розуміємо, що стан медицини на сьогоднішній день потребує реформи, але не такої, а справжньої реформи. Тому «Батьківщина» готова розробити стратегічно і концептуально вже міняти медицину в Україні.