Костянтин Григоришин: двічі висланий з України спонсор Ющенка

Колекціонер, спонсор Помаранчевої революції й двічі висланий з України олігарх. Яка правда про всі досягнення Костянтина Григоришина?

Біографія

Костянтин Григоришин народився 16 листопада 1965 року в Запоріжжі.

Григоришин розлучений, у нього є син.

Колекціонує картини олією, у нього на 2012 рік близько 240 таких робіт. Картин у графіці – 500. Вартість тих та інших, за оцінками страхової, близько 300 мільйонів доларів.

Григоришин тримає картини в Україні та в Росії, але вони не припадають пилом у нього вдома. За рік більше від половини з них бувають на міжнародних виставках.

Наразі живе в Москві, але каже, що його батьківщина все ж таки Україна.

Освіта

Після школи вчиться на інженера-фізика в Московському фізтеху, який закінчує в 1987-му році.

До 1991-го закінчує аспірантуру і стає кандидатом фізико-математичних наук. Також працює в Академії наук Радянського Союзу, в інституті спектроскопії.

Кар’єра та громадська діяльність

Після своєї роботи в інституті при Академії наук Костянтин продовжує кар’єру вченого в науково-дослідному інституті. Варто сказати, що тоді їх було дуже багато в СРСР.

За цей час його не помітили ні у зв’язках із КДБ, ні в якомусь особливому захопленні ідеологією комуністів.

Починаючи з 1994 року, ухвалює рішення зайнятися бізнесом: спочатку це торгівля комп’ютерами на одному з московських ринків, а пізніше вирішує податися в металургію.

На той момент у розваленому Радянському Союзі все ще залишалися розірваними всі економічні та торгові ланцюги між підприємствами Росії та України. На їхньому відновленні наживався багато хто, частина вже не живуть, частина – більше не займаються цим. Григоришин у цьому випадку релікт.

Разом з Агеєвецьким і Пашоніним він відкриває «Центральну оптову металобазу» в Москві. Тоді ж його однокласники Немзер, Бойко і Пивоваров відкривають «Запорізький метал», а він пов’язаний із «Запоріжсталлю» і Лідією Арсірій.

Ось тут і закрутилася їхня справа. Спочатку метал міняли на продукти, пальне, різні товари і сировину, пізніше дуже розширилися.

Піонер офшору

Іще в 1996-1997 роках Григоришин створює кілька офшорних компаній. Частина з них на Кіпрі, а частина – на Віргінських островах.

З їхньою допомогою Григоришин скуповує українські енергетичні компанії, феросплавний завод у Запоріжжі та в Стаханові, «Дніпроспецсталь».

Вважають, що Григоришин і був тим, хто придумав схеми придбання та управління компаніями з використанням «спрощеного» оподаткування.

Хай там як олігарх виправдовується своєю байдужістю до політики, жодна його схема не може працювати без підтримки згори. 

І такою «підтримкою» для нього став Павло Лазаренко, екс-прем’єр-міністр. За допомогою Лазаренка Григоришин обзавівся приблизно двадцятьма підприємствами. Серед них ціла низка обленерго.

Але не все триває вічно – у 1998-му році Лазаренко змушений відійти від влади, в 1999-му його заарештовують у США.

Того самого року заарештували і Кириченка. Всіх заарештовано, бізнес залишається Григоришину. Хоча з часом він усе ж таки повертає партнерам їхні частки.

Нове партнерство

Після арешту Григоришину довелося шукати іншого покровителя, знайшов він відразу декількох: братів Суркіс, СДПУ(о) Медведчука.

Пізніше Григоришин сам розповідав, як віддавав за заступництво 50% Суркісам.

У результаті у нього під контролем п’ять обленерго, пакети акцій в 11 металургійних і машинобудівних компаніях, акції ФК “Динамо”.

СДПУ(о) вимагають у 2002 році 50 млн дол. у Григоришина для виборчої кампанії, які він витрачає на Бродського і партію «Яблуко». Партія, однак, до парламенту не проходить.

Із Суркісами він свариться, втрачає облэнерего, доводиться продати завод у Запоріжжі та «Дніпроспецсталь».

Усе доходить до того, що Григоришину доводиться виїжджати з України внаслідок затримання “Соколом” біля «Егоїста» (ресторан) та наявності пістолета в кишені.

Спонсор Ющенка та першого Майдану

У 2004 році спонсорує Помаранчеву революцію.

Коломойський повідомляє про суму 12 млн доларів, що ставить Григоришина на друге місце зі спонсорства після Б. Березовського.

Кожен хотів урвати своє, і з приводу харківського Турбоатому Григоришин і новий уряд не сходяться. Його тоді хотіли приватизувати.

Тут уже Костянтин Іванович починає підключати свої зв’язки і вести брудну гру, про яку потім каже, що її не було і все це провокація. І що насправді він хотів і брати участь у конкурсі на завод, і придбати його, і Тимошенко дала згоду.

У результат відступається, та й на той момент (2008 рік) йому вже було не до заводу. В’їзд в Україну заборонила СБУ. Однак у 2009 рішення скасували через суд.

За Януковича Костянтин Іванович займається спортом, а не бізнесом. Комуністів ВР більше не фінансує, за винятком Симоненка. З владою тримає нейтралітет.

Григоришин за Порошенка

У олігарха періодично виникають, м’яко кажучи, непорозуміння з Арсенієм Яценюком, який стверджує, що Костянтин Іванович є агентом ФСБ, з Аваковим, главою МВС, який звинувачує Григоришина в кримінальних злочинах. Також натягнуті відносини з Б. Ложкіним.

Однак Петро Олексійович робить вигляд, що він над усіма цими сварками. Можливо, через їхнє давнє знайомство ще в 1990-х або вдалі ділові відносини, принаймні до 2005 року.

Компромат і чутки

Григоришин дуже відомий у колах бізнесу України. «Україна кримінальна», ресурс в Інтернеті, назвала його «першим претендентом на роль батька-засновника вітчизняного рейдерства». У Харкові його найбільше цікавлять два заводи: «Електроважмаш», звичайно ж, «Турбоатом».

При цьому гендиректор «Турбоатома» В. Суботін неодноразово намагався попередити всіх про те, що рейдери Костянтина Івановича можуть силою захопити підприємства.

Суботін вважає, що якщо б контрольний пакет акцій передали з Фонду держмайна в Мінпромполітики, то саме це могло статися в 2007 році. Однак українська компартія, яка тоді контролювала це міністерство, саме спонсорувалася Григоришиним.

16 грудня 2008 СБУ забороняє Григоришину в’їжджати на територію України через його протиправну рейдерську діяльність щодо держпідприємств у енергетиці.

У 2014-2015-х роках Арсеній Яценюк, на той момент прем’єр-міністр, заявляв, що енергосектор України під контролем Григоришина.

20 січня 2016 року політик виступає з офіційним зверненням до СБУ, вимагаючи провести перевірку Григоришина, чи причетний він до фінансування протиукраїнських політсил, а також чи співпрацює він із ФСБ.

Григоришин же активно критикує Яценюка і загалом ставиться до нього вкрай негативно.

15 березня 2016 року подає прохання про отримання громадянства в Україні, оскільки тут він народився та постійно проживав до 24 вересня 1991 року.

Декларація

Григоришин, як і багато українських політиків, входить до списку найбагатших людей країни за версією «Фокуса».

На 2011 рік він отримує восьме місце і його статки оцінюють у 2,169 мільярда доларів.

У 2013-му році зберігає свою позицію в рейтингу, але вже з сумою в 1,814 мільярдів.

А ось у списку російських мільйонерів він майже останній – 492 позиція зі статком, оціненим журналом «Фінанс», у 160 мільйонів.

Сам же Костянтин Григоришин каже, що 95 відсотків його бізнесу – це українські активи, основні з яких у машино – і суднобудуванні, а також в електроенергетиці.

В останній галузі у нього контрольний пакет обласних компаній Вінниці та Луганська в енергорозподіленні. Ще сім інших компаній контролює разом з іншими акціонерами, зокрема з Ігорем Коломойським.

Костянтин Іванович – головний акціонер Сумського НВО ім. Фрунзе, володіє Укррічфлотом і Запоріжтрансформатором.

Остання компанія практично монополіст, вона виробляє силові трансформатори та реактори України.