Віктор Муженко: службові квартири, Іловайськ та недбальство
Віктор Муженко народився на Житомирщині. У 1983 році закінчив Ленінградське вище загальновійськове училище. Офіцерську службу розпочав командиром мотострілецького взводу в Закавказькому військовому окрузі. Через рік командував ротою, а з 1986 – батальйоном. Із 1992 року Віктор Муженко проходив службу в армії Прикарпатського військового округу. Був офіцером, а згодом старшим офіцером відділу бойової і морально-психологічної підготовки.
Віталій Антонов: поглинання підприємств, брудні політтехнології та дипломатичний імунітетУ 1996 році закінчив Академію Збройних сил України і його призначили на посаду начальника штабу – заступника командира полку танкової армії Прикарпатського військового округу.
Через чотири роки Віктор Муженко перейшов на посаду начальника штабу в Північне оперативне командування. Згодом став заступником командира дивізії.
У 2003-2004 роках у складі миротворчого контингенту Віктор Муженко служив у Республіці Ірак. Повернувшись, поступив до Національної академії оборони України на факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня. Після закінчення навчання служив у армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України. Починав із посади заступника начальника штабу, а в 2010 став командиром 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
Через два роки наказом тодішнього міністра оборони Дмитра Саламатіна був призначений на посаду заступника начальника Генерального штабу ЗСУ. Того ж року президент Віктор Янукович присвоїв йому військове звання генерал-лейтенант.
У 2012 році Віктор Муженко спробував свої сили у політиці. Був обраний депутатом Житомирської обласної ради від Партії регіонів. Вийшов із партії у лютому 2014 року.
Скандал із квартирами
У грудні 2013 року Віктора Миколайовича звільнили з Генштабу. Причиною став квартирний скандал. Військова прокуратура виявила, що вище керівництво української армії державним коштом забезпечує елітним житлом своїх родичів, поки звичайні військові роками тісняться в гуртожитках.
Усього за дев’ять місяців 2013 року військова прокуратура зафіксувала 37 випадків «незаконного заволодіння держмайном». У самого Віктора Муженка виявили три квартири – дві в Києві та одну в Житомирі. Одну з них Віктор Миколайович подарував синові. Проте довести розслідування до кінця не вдалося.
Вимоги відставки
У травні 2014 року указом в. о. президента України Олександра Турчинова Віктор Муженко призначений першим заступником керівника Антитерористичного центру при СБУ. У липні того ж року повернувся до Генерального штабу вже на посаду начальника. Йому присвоїли військове звання генерал-полковника, а у 2015 році – генерала армії України.
У вересні Віктора Миколайовича позбавили статусу командувача АТО. Причиною стала трагічна загибель багатьох українських бійців під Іловайськом. Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію з розслідування обставин події. У попередніх висновках ТСК вважає, що до трагедії призвели помилкові кадрові призначення в силовому блоці, неадекватні дії екс-міністра оборони Валерія Гелетея і начальника Генштабу Віктора Муженка напередодні, а також те, що президент не ініціював запровадження воєнного стану.
Цього року Генпрокуратура опублікувала звіт про розслідування обставин загибелі українських бійців улітку 2014 року під Іловайськом. Головним винуватцем трагедії назвали військове командування Росії.
Вимоги про відставку керівника Генштабу знову з’явилися наприкінці вересня 2017 року після пожежі на складах боєприпасів поблизу міста Калинівка Вінницької області. Спочатку секретар РНБО Олександр Турчинов звинуватив усе військове керівництво на чолі з Віктором Муженком у трагедії.
Згодом Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони підтримав звернення до президента з вимогою звільнити начальника Генштабу. Комітет з’ясував, що склади в Калинівці практично не охороняли, оскільки своєю директивою Муженко зняв із них охорону.
Біографія Віктора Муженка
Дата народження: 10 жовтня 1961 року
Місце народження: село Виступовичі, Овруцький район, Житомирська область.
Освіта:
1983 – Ленінградське вище загальновійськове командне училище.
1996 – Академія Збройних сил України.
2005 – Національна академія оборони України, факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня.
Кар’єра:
1983-1992 – проходив військову службу в Закавказькому військовому окрузі та групі радянських військ у Німеччині на посадах командира мотострілецького взводу, роти, а згодом батальйону.
1992-1993 – офіцер, згодом старший офіцер бойової та морально-психологічної підготовки танкової армії у Прикарпатському військовому окрузі.
1993-1994 – старший офіцер відділення тактичної підготовки відділу бойової підготовки танкової армії у Прикарпатському військовому окрузі.
1996-2000 – заступник командира, командир полку танкової армії у Прикарпатському військовому окрузі.
2000-2003 – начальник штабу – заступник командира дивізії у Північному оперативному командуванні.
Квітень 2003 – липень 2004 – начальник штабу – перший заступник командира механізованої бригади Українського миротворчого контингенту багатонаціональних сил в Іраку.
2005-2010 – заступник начальника штабу армійського корпусу, заступник командира корпусу, начальник штабу – перший заступник командира армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
2010-2012 – командир 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
Травень 2012 – грудень 2013 – заступник начальника Генерального штабу ЗС України.
20 травня 2014 року – перший заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ.
Із липня 2014 року – начальник Генерального штабу ЗСУ.