Названо топ-5 причин приголомшливої ​​перемоги Макрона

На чергових виборах у Франції переміг Еммануель Макрон, випередивши «націоналістку» Марін Ле Пен

Про це повідомляє Politeka з посиланням на ВВС.

Видання пише, у політика, який лише рік тому був міністром, уже зараз величезна підтримка у країні серед населення. І на це є певні причини.

1. Йому пощастило

Частково Еммануеля Макрона просто супроводжувала вдача. Початковий лідер передвиборчих перегонів, правоцентрист Франсуа Фійон, розгубив очки через гучний скандал, а кандидат від соціалістів Бенуа Хамон, представник радикального крила цієї партії, виявився незатребуваним в умовах, коли більшість виборців очевидно хотіла чогось іншого.

2. Він був далекоглядний

Але одним везінням пояснити успіх Макрона важко. У нього була можливість боротися за висунення від соціалістів. Але він зрозумів, що соціалісти кілька років були при владі, люди від них втомилися, партія втратила популярність і повернути її буде вкрай складно.

Макрон подивився на політичні рухи, що виникли в інших країнах Європи, такі як Podemos в Іспанії або «П’ять зірок» в Італії, і побачив, що аналогічної позасистемної політичної сили у Франції немає.

У квітні 2016 року він заснував свій рух En Marche! («Вперед»), що декларує намір висловлювати сподівання широких мас. Ще через чотири місяці Макрон покинув уряд Франсуа Олланда.

3. Рецепт Обами

Рух Макрона будувався за тим же принципом, що і кампанія Барака Обами на виборах 2008 року, говорить паризька журналістка Емілі Шултейс. Його першою акцією став «Великий марш» для мобілізації недосвідчених, але сповнених ентузіазму активістів.

“Його штаб використовував алгоритми, розроблені політтехнологічною фірмою, з якою вони працювали – та ж фірма, до речі, на волонтерських засадах брала участь у кампанії Обами в 2008 році. З їхньою допомогою вони виділили округи та райони, які найбільше показують соціальну структуру Франції. Потім вони відправили своїх людей, щоб обійти 300 тис. адрес у цих місцях”, – розповідає Шултейс.

Волонтери Макрона не просто роздавали листівки. Вони провели 25 тис. глибинних інтерв’ю з виборцями по всій країні, кожне тривалістю близько 15 хвилин. Результати інтерв’ю занесли в базу даних, яка використовувалася для визначення пріоритетів для агітації.

4. Позитивний месидж

Політичний образ Макрона здається сповненим розбіжностей. З одного боку, він нібито «новачок» у політиці, з іншого боку, – протеже президента Олланда і кілька років був міністром; з одного боку, він інвестиційний банкір, з іншого – лідер низового протестного руху; він називає себе центристом і до того ж висуває радикальну програму скорочення держсектора.

Усе це дало його суперниці у другому турі Марін Ле Пен купу аргументів, щоб викривати в Макрона ставленика непопулярної політичної еліти, а зовсім не “новачка”, яким він сам себе уявляв.

Однак опонентам так і не вдалося наклеїти на Макрона ярлик нового Олланда. Він зумів зберегти імідж, що привертає тих, хто зголоднів по чомусь новому.

5. І звичайно, він не Марін Ле Пен

На оптимістичному тлі Макрона меседж Марін Ле Пен сприймався як негативний: проти імміграції, проти ЄС, проти системи.

Мітинги на підтримку Макрона відбувалися на яскраво освітлених стадіонах під акомпанемент поп-музики. На мітинги за Ле Пен, хоча і численні, збиралися протестувальники із пляшками і фаєрами.

Теледебати між кандидатами 3 травня були запеклими. Обидва опоненти обрушили один на одного потоки образ. Він звинувачував її в тому, що вона нагнітає атмосферу страху, що вона політична шарлатанка і недалеко пішла від свого батька-екстреміста. Вона називала його маріонеткою соціалістів, небезпечним знаряддям світових фінансових кіл і слухняним виконавцем всіх побажань Ангели Меркель.

Багато глядачів подивилися на це і задумалися: адже країна може прокинутися з новим ультраправим президентом, що несе дестабілізацію і не бажає правити в інтересах усіх французів. І єдиний, хто може зупинити такого президента, – ось він, його звуть Еммануель Макрон.

Нагадаємо, що Макрон випередив Ле Пен на виборах із перевагою голосів більше ніж удвічі.