Як виглядає майбутнє ядерних сил Росії без України

Найближчим часом в Росії почнуть утилізувати міжконтинентальні балістичні ракети Р-36М «Воєвода»

Незважаючи на те, що заступник міністра оборони РФ Юрій Борисов заявив, що ці ракети замінять на “Сармат”, можна стверджувати про кризу однією з важливих составляющех російських ядерних сил стримування, так як росіяни вже почали говорити про зняття “Воєводи” з озброєння. Про це пише Михайло Жірохов.

“Сармат” на сьогоднішній день знаходиться на стадії кидкових випробувань – тобто викиду з шахтно-пускової установки Масогабаритні прототипу ракети на висоту, на якій по ідеї буде включатися двигун першого ступеня, якого, по всій видимості, ще немає.

В СРСР часовий проміжок між кидковими випробуваннями і появою дослідної ракети становив чотири-п’ять років. Без підтримки фахівців українського “Південмашу” складно говорити про ракетній промисловості сучасної Росії.

Ще до 2014 р і згортання співробітництва з Україною для проектування і виробництва «Сармата» залучалися виключно російські виробники – так, розробка двигунів для ракети ведеться НВО «Енергомаш», а серійне виробництво рідинної рухової установки 1-го ступеня планують розгорнути на пермському ПАТ « Протон-ПМ ».

Російські підприємства відчувають труднощі, так як продукція нова. У 2016 році планувалося, що через два роки почнуться нові льотні випробування ракети, які проводяться перед прийняттям на озброєння. До кінця цього року планують всього два кидкових випробування, і лише в 2019 році плануються льотні.

А час наполегливо працює проти РФ – в 2021-2022 рр. закінчується гарантований 20-річний термін безпечної експлуатації комплексів РТ-2ПM «Тополя», УР100Н УТТХ і Р-36M2 «Воєвода».

За довгостроковим планам російських військових планувалося, що ракети старих зразків будуть поступово зніматися з озброєння і до 2020 р таких ракет (розробки 1970-1980 рр. Конструкторів дніпропетровського «Південмашу») в строю повинно було залишитися всього 5%.

Ці плани ґрунтувалися на тому, що продовження ресурсу залишилися ракет здійснять українські фахівці, але після 2014 року роботи в цьому напрямку були припинені через згортання програми військового співробітництва між Росією та Україною. І це – незважаючи на те, що наші фахівці все ще проводять технічний нагляд “від виробника”.

Завдання по продовженню ресурсу передали російському Державному ракетному центру ім. Макєєва. Однак його фахівці спеціалізуються на балістичних ракетах для підводних човнів і не мають достатнього досвіду.

На сьогоднішній день росіяни самостійно зможуть обслуговувати тільки комплекси типу “Ярс” і “Тополь”. Незважаючи на їх мобільність, 150 установок забезпечать “доставку” до мети тільки 12% (82,5 мегатонн) від всієї потужності ядерних зарядів російських міжконтинентальних ракет.

За підсумками, якщо Москва в найближчі пару років не вирішить проблему продовження ресурсу балістичних ракет або прийняття нового ракети нового типу на озброєння, роль наземних засобів доставки в загальному ядерний потенціал РФ знизиться з нинішніх 70% до 35% уже в 2020 році.

Зараз прийнята доктрина «Швидкого глобального удару», згідно з якою для нейтралізації 80% ядерного потенціалу Росії досить нанести удари по чотирьом критичних точках: Гаджиево (Мурманська обл.), Вілючинськ (Камчатка), аеродрому в районі міста Енгельской (Саратовська обл.) І базі бомбардувальників в Українці (Амурська обл.).

Вважається, що залишилися мобільні комплекси (типу «Тополя») можливо ліквідувати за допомогою високоточної зброї.

Імовірність, що в ході можливого удару Росія завдасть якоїсь шкоди США і його союзникам, близька до нуля. Мабуть, враховуються можливості системи протиракетної оборони, елементи якої розгорнуті в Європі.

Можливо, з цим пов’язаний і останній демарш Путіна, і численні повідомлення про нібито випробуваннях нових типів озброєння на кшталт нової крилатої ракети з Суперкомпактні ядерною енергетичною установкою, назви якої до сих пір не придумали.

Судячи з мультяшної графіку і відсутності реакції американських військових, це не більше ніж гарна міна при поганій грі.

Протягом декількох днів мінімум в трьох місцях на польських пляжах знаходили сигнальні ракети з підводних човнів російського виробництва. Їх також називають сигнальними буями і відбуваються вони з підводного човна класу «Кіло».

У польському флоті єдиним такий підводний човен ORP Orzeł. Як запевняють моряки, ракети не могли бути випущені з цього човна. Військові припускають, що росіяни могли використовувати ракети на морському полігоні в Балтійському морі під час навчань.

Джерело: Михайло Жирохов