Він мене заспокоював, я буду жити сто років: мати загиблого бійця АТО вперше змогла говорити

Ситуація в зоні проведення антитерористичної операції з кожним днем дедалі гіршає, практично кожен день вмирають захисники України, часом серед цих захисників гинуть іноземці

Так сталося з Володимиром Близнюком (етнічним білорусом), який помер 6 вересня 2014 року в Станиці-Луганській, коли будівлю, де він перебував, обстріляли з мінометів. Близнюк помер від втрати крові. Це було вже під час припинення вогню.

Днями його мати Олена Белеванцева перший раз знайшла в собі сили поговорити про свою втрату.

Жінка народилася в селищі Соснівка Гродненської області. За її словами, зараз там все менше жителів, село порожніє і занепадає. Олена вийшла заміж за земляка, білоруса, який випустився з Чернігівського льотного училища – Володимира Близнюка. Пара переїхала до Чернігова.

“Україна стала нашою другою Батьківщиною. А 28 серпня 1988 у нас народився син Володя, Володимир Володимирович Близнюк. Яке це було щастя! Він жартував, що у нього в даті народження – вісімки, а це – знаки нескінченності. «Тому, – заспокоював – мама, я буду жити сто років»“, – розповідає жінка.

Володимир був дуже здібним хлопцем, улюбленим предметом була англійська мова, також він захоплювався шахами і музикою. “Потім син проходив строкову службу в Харкові, у військах МВС. І служба в армії кардинально вплинула на його погляди! Ще б пак! Все-таки його батько – військовий льотчик, підполковник, зазначений трьома нагородами ООН за миротворчу діяльність. Володя наполегливо займався рукопашним боєм і боротьбою, також він навчився дуже влучно стріляти. Пояснював мені: «Буде війна, то потрібно готуватися“, – ділиться Олена.

Мати каже, що син був впевнений, буде війна. Отримати диплом юриста він не встиг, почався Євромайдан, в якому він брав участь: виготовляв саморобні вибухівки. Потім прямо з Майдану хлопець пішов на війну.

“Причому спочатку його не хотіли брати, він удома влаштував мені такий скандал: «Це ти постаралася?! Я все одно піду на війну, захищати мою Батьківщину». Він був дуже рішуче налаштований! Тому, хоча і усвідомлювала страшну небезпеку, погодилася і благословила його. А потім кожен день страшенно хвилювалася за життя Володі, адже там, на Донбасі, героїчно гинули наші бійці!”, – розповідає жінка.

Володимир загинув, як справжній герой, – він навіть встиг вивісити український прапор на сільраді звільненої Станиці Луганської, але потрапив під ворожий мінометний обстріл. Це сталося 6 вересня 2014 року, в перший день так званого «перемир’я» по Мінським домовленостями.

Зараз в родині підростає другий син – Олексій, влітку йому виповниться 15 років. Хлопець хоче піти по стопах старшого брата – планує вступати в музичне училище, можливо, стане військовим.

Як повідомляла Politeka, українські хакери вирахували географічні координати військової бази російсько-окупаційних військ в Луганську. Він показав базу на карті, зазначивши, що в ангарі терористів знаходиться багато військової техніки.

Джерело: Суспільний кореспондент