Українців у Польщі взяли в рабство: нелюдські подробиці

Польські ЗМІ все частіше пишуть про трудові табори, де нашим заробітчанам доводиться працювати тільки за їжу та нічліг   

Сотні тисяч українців їдуть до поляків, спокусившись зарплатою в три-п’ять разів вище, ніж на батьківщині. Але у деяких з них життя перетворюється в пекло через рабської праці і постійного страху бути покараним.

Багатьом або не доплачують, або взагалі тримають у чорному тілі і змушують орати за миску супу і нічліг в кімнатах по 20 осіб в кімнаті або під зав’язку забиті хостелах.

Перед цим відбирають паспорти під виглядом “оформлення” і загрожують депортацією через напівлегальної роботи.

За статистикою, з проблемами при працевлаштуванні в Польщі зіткнулися 60% українських заробітчан. Часто аферистами виявляються українці, які колись самі були заробітчанами, але нерідко наших роботяг обманюють польські підприємці.

У бесіді з журналістами багато працівників розповідають, що зіткнулися за кордоном з обманом при розрахунку – отримали далеко не ту суму, яка розглядалася. Але це ще не найстрашніше. Польські видання розповідали не одну історію про “українських рабів”.

“Їм іноді погано платять, вони працюють протягом багатьох годин без додаткової оплати, їх розміщують в умовах, що суперечать відчуття доброчесності та людської гідності. Вони працюють без договору, без страхування. У них забирають закордонні паспорти і шляхом різних фінансових покарань не доплачують”, – пише Dzienniku Gazecie Prawnej.

А на польському телеканалі TVN 24 показали сюжет про трудовому таборі для українців.

Так, жінка на ім’я Оксана мала працювати на підприємстві з виробництва продуктів харчування, де їй обіцяли 1 тис. Доларів на місяць. Але вона не побачила не тільки обіцяних грошей, все виявилося набагато гірше, ніж вона могла собі уявити. У жінки відразу ж все відібрали.

“Залишили тільки мій одяг. Телефон забрали, щоб нікому не дзвонила. Працювати довелося “нон-стоп”. Залишалося сподіватися, що якщо буду слухняна, то, може бути, мені щось заплатять”, – згадувала Оксана в інтерв’ю TVN 24.

Жінки, які працювали на підприємстві, за її словами, виглядали так, як в Україні ті, хто повертається з війни.

“У їхніх очах був страх, такі як машини, як зомбі”, – розповідає вона.

На роботу Оксану піднімали стусанами: “О четвертій ранку мене розбудив пан ногою в спину зі словами:” Вставай, не прикидайся”. Копнув, як тварину, а не людини”. А коли стала обурюватися, пару разів ударив по спині. Годували теж як звірів – обїдками”.

Оксані вдалося втекти від “рабовласників”, але пізніше вона зіткнулася з погрозами.

“Заходжу на” Фейсбук “і бачу повідомлення від людини, який знайшов мені роботу. Мовляв, якщо я піду в поліцію, то він виріже мою сім’ю”, – з жахом зізнається жінка.

На момент підготовки репортажу Оксана проходила процедуру включення її в програму захисту жертв торгівлі людьми. Журналісти поки не змогли знайти місце, в якому її утримували. На момент її втечі на цьому підприємстві знаходилося близько півсотні жінок з України.

Пізніше інтернет-видання fakt24.pl опублікувало матеріал під назвою “Драма українців у Варшаві. Поляк зробив з них рабів”, в якому розповіло про табір, де використовувалася рабська праця українців.

Сімейна пара зі Львова, Олег і Світлана, каже про жахи табору: “В кімнаті, де ми жили, не можна було нормально пройти між напхати ліжок. У деяких кімнатах жило по 16 осіб. Люди спали навіть в коридорі. Скрізь кишіло блохами і клопами, а єдиний душ був у підвалі. Там теж жили люди, спали на матрацах. Вони говорили, що їм не платять по 4-5 місяців, багато працівників ніколи не дочекалися своїх виплат. у людей забирали паспорти “.

За вирахуванням вартості проживання люди отримували близько 950 злотих на місяць (близько 7200 гривень). Деяким затримував зарплату за пару місяців.

“Господар, пан Мірек, кричав на нас, називав українським бидлом, люди його дуже боялися і закривалися в своїх кімнатах. Коли захворіла одна з жінок, він змушував її працювати. У неї була температура 40 градусів”, – розповіла польським журналістам заробітчанка Ірина.

Сам підприємець, з яким зв’язалися репортери, заперечував знущання, і сам звинуватив українців в спробі його залякати і в здирництві грошей. У поліції не можуть почати розслідування без показань потерпілих.

“Більшість працює” в чорну “, тому уникають поліції. Вони воліють краще втратити заробіток за кілька місяців, ніж отримати в паспорт штамп про заборону на в’їзд до Польщі (від 6 місяців до 5 років)”, – говорить Ірина.

Інтернет-видання strajk.eu повідомило, що в квітні 2017 року прикордонна служба знайшла ще один трудовий табір недалеко від міста Нове-Място-Любавське, в якому українці жили і працювали в рабських умовах.

Прикордонники кілька тижнів спостерігали за допомогою безпілотників за двома підприємствами з переробки харчових продуктів. Їх підозра викликало те, що працівники не покидали територію цих підприємств.

“На місці ми побачили безліч маленьких кімнат, кожна – близько восьми квадратних метрів. У них знаходилося по парі двоярусних ліжок, щоб в кожній могли спати по чотири людини. Там було гірше, ніж в тюрмах”, – повідомила прес-секретар Вармінсько-Мазурського відділу прикордонної служби Мирослава Александрович.

У таборі виявилося близько 50 українських заробітчан. “У 35 осіб не було ні свідчень легальності їх роботи, ні трудових договорів”, – сказала Александрович.

За матеріалами польських ЗМІ