За заперечення війни з РФ світить в’язниця: що готує новий закон

Експерти розповіли про те, що буде з новим законом про заперечення війни з Росією

«Ну, вы же знаете…», «Это же и так понятно», «Да какая вообще разница?».

“Ну, ви ж знаєте…”, “Це і так зрозуміло”, “Та яка взагалі різниця?”.

Приблизно такі репліки на четвертому році війни з Росією до сих пір можна почути з уст деяких політиків, чиновників чи просто публічних людей на просте питання: “Хто напав на Україну?”, повідомляє Стіна

Для того, щоб таких “незручних” ситуацій не виникало, парламентарії вирішили ввести кримінальну відповідальність за публічне заперечення агресії РФ по відношенню до України. Але наскільки вдала така ідея?

Парламентські “фронтовики” Антон Геращенко, Андрій Тетерук, Ігор Лапін і Тетяна Чорновол зареєстрували у Верховній Раді законопроект №7354, згідно якому у Кримінальному кодексі України появитися нова стаття  442-1 “Публічне заперечення факту військової агресії РФ до України”.

Санкції статті (якщо Рада проголосує за законопроект) за заперечення факту агресії РФ, факту захоплення внаслідок агресії РФ окупованих територій, а також виготовлення і поширення матеріалів з заким запереченням передбачає штраф від 51 до 170 тисяч гривень або позбавлення свободи на термін до 5 років.

За ці ж дії, здійснені повторно, або у випадку, коли публічне заперечення звучить з уст чиновника, ніяких штрафів не передбачено – тільки позбавлення свободи на термін до 5 років.

З одного боку, кількість патріотичних і близько патріотичних законопроектів у Раді з кожним днем росте в геометричній прогресії: будь-який парламентарій, який називає себе патріотом, просто зобов’язаний написати закон з тегами “Росія”, “агресія”, “Донбас”, “заборонити”.

Не написав – не депутат. При цьому, приймається в результаті закон чи ні – питання десяте, головне – пошуміти в медіа. Але, з іншого боку, у суспільстві дійсно піднімається хвиля обурення кожний раз, коли публічна людина називає війну на сході “громадянською” чи використовує інші варіації цього тезису, написаного в Кремлі.

Так, наприклад, співак Іван Дорн після заяви про те, що на Донбасі відбувалася “сварка двох побратимів”, моментально потрапив в опалу тисячів своїх прихильників в Україні.

А на телеканал «NewsOne» нещодавно наскочили десятки активістів, заблокувавши його роботу. Це сталося після того, як власник медіа, позафракційний нардеп Євген Мураєв ту прямому ефірі назвав Революції Гідності “державним переворотом”.

За словами одного з автогрів законопроекту Ігоря Лапіна, заборона на запереченя вигадана не для разового показного патріотизму, а через цілком практичні перваги.

“Цей законопроект має зупинити ту хвилю, яку намагаються розігнати декілька років – про те, що у нас не громадянська війна, а Росія – ні до чого”,  – розповів Лапін.

“Але потрібно дивитися далі: у контексті закону про деокупацію, який зараз приймається парламентом, де чітко ваказано, що Росія – агресор. Також у контексті того, хто буде нести матеріальну відповідальність за нанесену шкоду на окупованих територіях.

Якщо ми не будемо акцентувати на тому, що у нас агресія, то ця хвиля за допомогою ЗМІ буде розганятися все більше і більше і в певний момент вона нівелює всі зусилля щодо доказу російської агресії”.

До речі, в Україні на законодавчому рівні вже введена заборона на публічне заперечення Голодомору 1932-33  років. Такі дії вважаються протиправними, однак конкретного покарання за них немає.

А ось в Ізраїлі і країнах Європи реально працює правовий механізм покарання за заперечення Холокосту і злочинів нацистів. Так,  минулому році у Франції за висловлювання про те, що газові камери були лише “епізодом” Другої світової, відомий політик Жан-Марі Ле Пен виклав 30 тисяч євро штрафу.

Українські військові вважають, що  законопроект №7354 потрібний суспільству.

“Звісно, це правильно. Люди мають розуміти, хто ворог і з ким ми воюємо, а не маніпулювати суспільною думкою”, – розповів ветеран АТО Георгій Турчак.

“Це правильна ідея, тому що це довзолить закрити рота пропагадистам Росії в Україні,  які безпокарано з екранів телевізору і через ЗМІ брешуть про тк, що немає ніякої агресії Росії, заперечують її”, — сказал  ветеран АТО Едмонд Саакян.

Увесь світ розуміє,що ця агресія є. Але існує певний неосвічений прошарок населення, яке слухає пропагандистів в телевізорі і вірить їм “, – підкреслив Саакян.

У свою чергу, публічні політики, під яких, у тому числі, цей законопроект і створювався, впевнені, що прийняття такого закону – шлях до репресій.

Так, наприклад, вважає нардеп від “Опозиційного блоку” Микола Скорик, який у жовтні 2015 року на одному із ток-шоу уник прямої відповіді на запитання ведучого: “Чи є Путін ворогом України?”.

“Це зайвий важіль для політичних репресій з боку провладного угруповання «Народний фронт». У нас останні роки всі свої неблаговидні справи прикривають російською агресією. Фактично критику влади підведуть під кримінальну відповідальність”, –  прокоментував законопроект Скорик.

Однак якщо вже прагнути називати речі своїми іменами і вводити покарання за зворотнє, то, перш за все, було б непогано назвати АТО війною. Так вважає відомий волонтер Юрій Касянов.

“Потрібно відразу повернутися до витоків: у нас російську агресію по суті заперечують президент, в першу чергу, і його оточення. Вище військово-політичне керівництво не виконує вимог Конституції: якщо вони визнають агресію Росії, то вони мають оголосити війну Росії, як це передбачено в Конституції.

Якщо агресія визнається лише на словах, то вони обманщики. І саме по цьому закону їх потрібно буде притягнути до відповідальності”, – підкреслив він.

У цей же час юристи непокояться, що, якщо законопроект переросте в діючий закон, то на практиці в судах довести заперечення агресії буде досить складно.

Наприклад, сварка побратимів», як називає війну на Донбасі Іван Дорн, це заперечення агресії чи ні?

“Заперечення – вербальне або непряме, зажадає проведення лінгвістичної експертизи. Адже заперечувати можна прямим як текстом, так і приховано чи непрямим чином. Якщо запереченнянепряме, необхідна лінгвістична експертиза” – пояснила юрист-кримінолог Анна Маляр.

Але мені здається, що цей законопроект не набере досить голосів для того, щоб стати діючим законом” – додала Маляр.

“Будь-яка деталь в мовленні, на перший погляд, незначна для непрофесіонала, для вченого може виявитися важливою. І від цього буде залежати висновок експерта”, – розповів директор ДП Українське бюро лінгвістичних експертиз  Богдан Ажнюк.

А ось в експертному середовищі правозахисників розкритикували ініціативу парламентських «фронтовиків».

“Мені здається, що приймати законопроект не потрібно, оскільки це буде змушувати людей відмовчуватися”, – пояснив відомий правозахисник Євген Захаров.

Коли є дискусійне питання, нехай навіть опоненти зовсім не праві, все одно, вони повинні мати можливість висказати свою точку зору, якщо тільки вони не  закликають до насильства і війні.

У теорії прийняття рішень є метафора про дереово: систему прийнятих будь-яких рішень можна представити  вигляді дерева, де роль коренів грає інформація, роль стовбура – політика, а роль крони – право.

Чим більш повною буде інформація, яка приходить у суспільство, тим більше корені будуть  живити стовбур і тим більш пишною буде крона у дерева і рішення будуть більш точними і обгрунтованими.

Коли ми забороняємо корінню живити дерево, тобто забороняємо говорити, якість дискусій стає нижче, і дерево починає гинути. Тому подібні пропозиції методологічно невірні”.