Зажинки: традиції та обряди свята жнив

21 липня в Україні відзначається одне з найдавніших свят землеробства – Зажинки або Жнива, Прокопа

За переказами цей день святкувався в день Прокопія Жатвенника (Прокопа Женця). Вважалося, що «Прокоп літній – жнець і жатвенник, жнива починає».  Сама історія Прокопія сходить до древнього Єрусалиму. Ще будучи язичником, Прокопій займався гонінням на християнство, а коли йому особисто з’явився Ісус Христос, став його захисником. За що і був страчений.

По старому стилю пам’ять Прокопія Жатвенника відзначають 8 липня. Саме звідси і проростають християнські коріння Зажинок. Але, безумовно, саме свято має давні язичницькі корені. Наші мудрі предки дотримувалися астрологічних циклів і відзначали свято першого врожаю під кінець Місяця в середині літа. Нині святкують в самому кінці жнив, без прив’язки до християнського календаря. Та й саму назву люди змінили, щоб виправдати перенесення дати.

Інші джерела стверджували, що Зажинки припадали на 29 липня в день пам’яті священномученика Афіногена. У народі вважали, що в цей день літо «переступає спекотний вік». «Якщо цей день з теплом та зі світлом – заберешся заздалегідь зі жнітвом, а коли буде дощовим – хліб в сніп проросте», тобто погода принесе дощі і вогкість. За народними прикметами після жнив закінчувалися спекотні літні дні, а ночами буде холоднішати.

Кожна сім’я святково відзначала закінчення збирання врожаю. Вважалося, що які будуть зажин, такі і Зажинки. Літня жнива підводила підсумок всій важкій праці селян.

Свято землеробства Зажинки

На Зажинки господині прибиралися в будинку і у дворі. Святковий стіл обов’язково накривався білою скатертиною, куди ставилися хліб-сіль. Також на Зажинки жінки в ошатному вбранні в самого ранку йшли в поле і приступали до перших жнив. Господиня зжинала перший сніп і приносила його в будинок, попередньо прикрасивши квітами. Потім глава сімейства, попередньо підкинувши сніп, ставив його на лавку під ікону. І там сніп перебував там до Першої Пречистої, коли його обмолачивали, а освітлене в церкві зерно використовували для перших посівних під час озимої сівби.

У народі існував такий обряд, як «покривання поля». Так, потрібно було встати ще до сходу сонця і прийти на поле і поклонитися древнім духам. Це потрібно було для того, щоб духи подарували щедрий урожай. І вже після «покривання поля» починалися зажинки.

Господар чи господиня, прибувши на свою ниву, розкладали на межі чи на суловках чисту скатертину, на яку клали хліб, щось із свяченого на Великдень – здебільшого засушену паску та різну їжу. Усі ставали обличчям до сонця. Господар промовляв:

Сонце праведне, святі Петре й Юрію, наші святі душечки,
Виростили ви хлібець Божий на ниві, внесіть його в наші руки…
Докотись, хлібцю святий, житечко наше, у наші клуні-стодоли…
Хмари дощові, бурани, громи-блискавиці, і ти, граде б’ючий, обходьте нашу ниву стороною і до нас не наближайтесь…

Господиня казала:

Душечки святі, охороняли ви нашу ниву,
Внесіть хлібець вятий у наші руки…
А все лихе, все зле, йди на ліси, болота, очерети; згинь, пропади, щоб і голосу твого ми не чули… на наші ниви не ходи.

Після цього всі сідали навколо скатертини і виймали серпи. Першу жменю жне господар, за ним господиня. З перших двох жмень складали ЗАЖИНКОВИЙ ХРЕСТ. Потім нажнуть 5-7 снопів, інколи лише три. В деяких місцевостях нажинали кількість снопів по кількості душ в родині. Нажаті снопи ставили колоссям догори.

Після цього господиня з господарем нажинали по жмені і з того клали ОБЖИНКОВИЙ ХРЕСТ. Потім зносять снопи, ставлять їх у коло, а в цьому колі розстеляють скатерть і розкладають на неї їжу (як це було на самому початку ритуалу). Всі члени родини сідають навколо скатерті – в колі снопів: їдять, жартують, можна навіть випити чарку. Згадують минулорічний врожай, жнива за «покійного батька» (чи діда, мати), поминають їх.

Крім того, люди вірили, що зерна першого снопа володіють цілющими властивостями. Наприклад, навіть солому з першого знову віддавали худобі, щоб не хворіла. Увечері кожна сім’я влаштовувала святкову вечерю, на якому обов’язково була їжа, принесена з поля. На Зажинки люди співали спеціальні пісні. Іноді на Зажинки запрошували і священика.

Джерело: Politeka