У Києві пішла з життя відома актриса (фото)

Сьогодні, 12 липня у Києві провели в останній шлях актрису та народну артистку України Ірину Буніну

Артистки, яка в останні роки хворіла та мала складні операції, не стало на 78-му році життя 9 липня.

Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив театральний критик і публіцист Олег Вергеліс.

“Пішла з життя Ірина Буніна. Видатна українська актриса, народна артистка України. Муза Леся Сердюка і Миколи Гриценка. Малкольм Макдауелл називав її “українською Анною Маньяні”, – говориться у повідомленні.

Вергеліс зазначив, що Буніна багато років працювала в Київському драматичному театрі театрі Лесі Українки. Блискуче зіграла в популярних фільмах “Артист из Кохановки”, “Вечный зов”, “Грачи”.

“Буніна – мати актриси Анастасії Сердюк і бабуся молодої актриси Клавдії Дрозд (їм наші співчуття). Ірина Олексіївна – незбагненна актриса, яку я дуже-дуже любив. І буду любити”, – додав критик.

Народилася Ірина Буніна 17 серпня 1939 року в Магнітогорську (Росія). Батьки дівчинки (актори) переїхали в Москву, а пізніше до Києва.

Закінчила Московське театральне училище ім. Б. Щукіна, після чого з 1961 по 1966 роки грала в Московському академічному Театрі імені Євгенія Вахтангова. Вийшла заміж за дуже талановитого, але складного актора Миколи Гриценка. Його друзі згадували, що Ірина “вела його по життю – як дитину”. Але пара розлучилася.

Буніна переїхала до Києва, де грала в театрі, знімалася в кіно. Вона вийшла заміж за Леся Сердюка. У шлюбі народилася дочка. Але і ці відносини не склалися. В одному з інтерв’ю Сердюк розповідав, що всьому виною його розгульна молодість.

Довгий час Ірина Буніна хворіла. Вона перенесла кілька операцій. Допомагали їй дочка і внучка.

Ірина Буніна за свою акторську кар’єру зіграла у 48-ми фільмах і телесеріалах, а також у багатьох постановках Київського драматичного театру ім. Лесі Українки.

Актриса зіграла у фільмах “Два роки над прірвою”, “Щовечора об одинадцятій”, “Останній день”, “Спогад”, “Сімейне коло” та інші. Останньою роботою Буніної стала стрічка “Білі троянди надії” 2011 року.

Джерело: Politeka