Подільський Афон: як живеться в монастирі, якому понад 1000 років – фото

Лядовський Свято-Усікновенський чоловічий скельний монастир – один з найстаріших монастирів, за переказами його заснував 1013 року преподобний Антоній Печерський

Свята обитель, яку в народі називають Подільський Афон, розташована в найбільших крейдяних скелях, пише Знай.

За словами настоятеля отця Антонія, 1013 року святий Антоній, засновник Києво-Печерської Лаври йшов з Афона в Київ. Зупинився в Лядово, так і виник тут монастир. Ще тоді монахи селилися в печерах. Самі зробили собі храми з каменю, костніцу.

Він також додав, що в цьому краї це був перший християнський монастир і перший скит. У Візантійській імперії християни на той час піддавалися гонінням і йшли більше на північ.

Кілька разів за весь час монахі були гнані. Спочатку на монастир нападали монголо-татари, закривали османи, що завоювали територію Поділля в 1672 році. Пам’ятає монастир Польське королівство разом з Великим Литовським князівством, і греко-католиків, що царювали тут до того, як Поділля увійшло до складу Російської імперії, і дві світові війни. Останній раз його зруйнували більшовики в 30-их роках минулого століття. Відновлювати монастир почали з 1998 року. До цього дня тут йдуть будівельні роботи.

У скельний монастир зараз живуть 6 ченців. Свій день вони починають рано – з 4-5 годин ранку. Готуються до служби, прибирають в храмі, розтоплюють дровами весь корпус, готують проповіді і молитви. Келії ченців – прямо в печерах, хоча тут є багато будівель – кілька церков, монастирська кухня, лавка, надбудови над джерелами.
Є тут і черниці, але живуть вони внизу, в будинках. Їх також 6 осіб – четверо з жінок черниці, і ще 2 послушниці. Він приходять на службу і на трапезу, решту часу проводять у себе.

Особливо шанована в монастирі печера з каменю – келія засновника монастиря святого Антонія. З неї йде тунель в печерний храм, названий на честь Усікновення чесної глави Іоанна Предчеті. Із зовнішнього боку храму височіє величезна брила вапняку, яка зверху до низу списана численними стародавніми написами на різних мовах і різними емблемами Отакий древнемонастирский літопис, що дійшов до наших днів. Поруч з храмом – другий храм, на честь Святої Великомучениці Параскеви. Тут же зберігається ікона Божої Матері «Відрада і Втіха», написана в 807 році.

У монастирі є своя кухня, де кілька жінок-кухарів готують величезні казани їжі прямо на свіжому повітрі. Все пісне і натуральне – у монастиря є свій сад, город, корівник і пасіка. А для паломників спеціально побудували готель при монастирі, де можна переночувати.