Кирило Шевченко: «Сьогодні бокс тримається на ентузіазмі, меценатах, спонсорах, друзях»

Президент Київської міської організації Федерації боксу України, заслужений тренер України у ексклюзивному бліц-інтерв’ю Politeka розповів, чому українська збірна провалила Олімпіаду, про перспективи розвитку боксу, скандалі з Миколою Щуром і назвав ім’я майбутнього олімпійського чемпіона

– В історії світового боксу імена багатьох українських спортсменів вписані, так би мовити, «золотими» літерами: брати Кличко, Василь Ломаченко, Олександр Усик та багато інших. Став бокс завдяки їхнім досягненням іще популярнішим? Яка сьогоднішня реальність?

– Молодь в бокс йде. За досягненнями команди на минулій Олімпіаді бокс у нас був спортом номер один і в Україні, і в світі. Але, на жаль, сьогодні за досягненнями на Олімпіаді ми опинилися за “тридцяткою”.

– Чому так сталося?

– У минулій команді були дуже хороші хлопці. Я знаю, бо особисто брав участь у їхній підготовці. У нас був дуже хороший тренер Анатолій Миколайович Ломаченко, який об’єднав усю команду. Тоді президент Федерації Володимир Продівус дуже допомагав і займався командою. На жаль, після феєричної перемоги на Олімпіаді всі на ейфорії перестали займатися.

– Ви говорите про спортсменів або про тренерів?

– Ломаченко, Усик, Берінчик, Хитров, Гвоздик, Шелестюк – весь кістяк команди – пішли в професійний бокс. І наш президент, при всій повазі, почав менше уваги приділяти Федерації. Пішов Анатолій Миколайович, який створив цю команду. І після цього почався спад. Але хлопці дуже багато тренуються. Дітки у нас дуже хороші, перемагають у багатьох змаганнях. Наприклад, у мене в Києві п’ять золотих призерів України. Є багато дуже хороших хлопців. Але бокс, як і будь-який інший спорт, це сукупність декількох факторів: тренери, тренування, гроші. А ситуація в країні сьогодні важка. Я, як президент федерації Києва, можу сказати, що теж став менше фінансувати, мої друзі стали менше допомагати. Криза позначилася і на боксі.

– Отже, ми маємо спад?

– Ні. У нас все одно відкриваються нові зали. Складно. Але ми намагаємося. Хлопці молоді є, потрібно готуватися до наступної Олімпіади.

– Кого з хлопців можете відзначити?

– Говоритиму про Київ. Є мій та Юрія Ткаченка учень Євген Барабанов. Він п’ятиразовий чемпіон України. Нещодавно, до речі, знову виграв «Україну» в Харкові. Цей хлопець від Києва може їхати на Олімпіаду. Зараз він наша надія в Європі, світі й на Олімпіаді. Він уже бронзовий фіналіст Чемпіонату світу серед студентів. Був у нас іще талановитий боксер Дмитро Митрофанов. Але він пішов у професіонали. Є перспективні хлопці з інших міст, але я говорю лише про Київ.

– В умовах кризи на чому тримається український бокс?

– На ентузіазмі, меценатах, спонсорах, друзях. Допомагає і наш мер Віталій Кличко. Він часто викликає мене, цікавиться, як справи. Я братів Кличків знаю вже років двадцять. Іще перед Олімпіадою в Атланті я був третім номером, тренувався разом із ними. Особисто я разом із братами Кличками брав участь у ремонті шести залів. Сьогодні завдяки допомозі мера проводять турніри. Є фінансування.

– Напевно, до вас приходить багато дітей. Порадьте, коли дитину віддавати в бокс.

– У мене син чемпіон Києва з боксу, до цього він займався дзюдо. Я вважаю, що до 5-6 років краще віддавати дитину на плавання або гімнастику. Потім, якщо ви хочете, щоб дитина могла постояти за себе, потрібно займатися боротьбою. І вже в 10-12 років віддавати дитину в бокс. Якщо ви почнете рано, дитині може швидко набриднути. А їй обов’язково має бути цікаво.

– Як ви можете прокоментувати ситуацію з Миколою Щуром? Сьогодні багато суперечок про те, чи він міг вдарити поліцейського.

– Я на місці не був і не можу сказати вам, як було насправді. Але Микола мій друг. Він непростий, але гідна людина. Згоден, що він іноді запальний, але жодного разу непорядно він не поводився. Він мені клявся, що на поліцейського руку не піднімав. І я йому вірю.

На тому відео, що є в інтернеті, я не бачив, щоб він бив поліцейського. Звісно, лайка – це неправильно. Я вважаю, що він однозначно повинен за це публічно перепросити. Я сказав, що цей вчинок і його слова я точно не виправдовую. Але кожен припускається помилок – головне, щоб їх можна було виправити. Я вважаю, що не можна було так розмовляти з представниками закону.

І ще я точно знаю, що його дуже побили. Він лежав у лікарні, зараз він має проблеми зі здоров’ям. У нього багато побоїв. Я сподіваюся, що справедливість переможе і ми дізнаємося істину.

Також зазначу, що Микола багато допомагає дітям, боксу, спорту. Він жодного разу не відмовив у допомозі. Багато турнірів провели завдяки йому. Зі своєю дружиною він допомагає дитячим будинкам. Він мені сказав, подивись відео, і якщо ти побачиш, що я вдарив поліцейського, я відповім за законом. Я не бачив на відео, що він когось ударив.

Автор Єгор Петров