Особливості української війни компроматів
Українські політики використовують різного роду компрометуючі матеріали для того, щоб з їхньою допомогою «перебити» компромати меншого масштабу
Такою думку Politeka висловив політолог Микола Давидюк, коментуючи скандал навколо “записів Оніщенка”.
«Політичне життя в Україні настільки позбавлено сенсу, що воно більше закручено на конкуренції один з одним і на корупції, у результаті чого політики припинили виробляти якісь адекватні новини. Компромат у цьому разі – це один із видів внутрішньої конкуренції. Також його використовують для того, щоб перебити «зливи» меншого розміру. У результаті виходить, що один компромат перебивають ще більшим компроматом, одну публічну справу – іншою справою», – зазначив він.
Зі слів Давидюка, так звана «війна компроматів» є старою політтехнологією.
«Якщо говорити по суті – це політтехнологія, при чому не нова. Проте її активно починають використовувати на території України. Компромати, як мінімум, заміщають собою інформаційний простір. Замість того, щоб нам говорили, скільки побудовано доріг, шкіл і тощо, нам розповідають зовсім інші речі», – уточнив він.
Експерт наголосив, що в такий спосіб вітчизняні політики намагаються викликати у громадян відчуття того, що всередині самої системи тривають певні процеси.
Як повідомляла Politeka, народний депутат Олександр Онищенко нібито володіє чотирма кейсами записів, які компрометують президента України Петра Порошенка. Парламентарій стверджує, що записи підтверджують скупку голосів депутатів Верховної Ради, спробу захоплення телеканалу «112 Україна», а також боротьбу Порошенка і його оточення за контроль над фінансовими потоками.
За словами парламентаря, матеріали він передав спецслужбам США.